Нови пригоди самоходика   ::   Ненацький Збігнєв

В цю мить до закусочної вбіг сільський хлопчина і подав Чорному Франекові якусьзаписку. Поки Чорний Фра-нек устиг прочитати її, хлопчак уже дременув із закусочної.

Біла яхта відпливала від берега. Але ніхто з підлітків не дивився на неї. Чорний Франек вийшов насеред кімнати й гримнув на свою ватагу:

— Тихо, голодранці! Ось мені принесли якусь записку. — І прочитав:

«Ви зграя розбишак. Якщо цього року знову спробуєте бешкетувати над Озерищем, пошкодуєте. Я приборкаю вас. Капітан Немо».

В закусочній залунали вигуки підлітків:

— Хто приніс цю записку?

— Хто нам так погрожує?

Котрийсь із хлопчаків вибіг надвір, щоб знайти босого посланця, але повернувся сам. Того вже не було ні поблизу закусочної, ні на березі озера.

Чорний Франек голосно вигукував:

— Чуєте? Погрожує нам. Ну, ми його вгамуємо. Хотів би я все-таки знати, що це за капітан Немо?

Я обізвався:

— Ви не читали книжок Жюля Верна: «Двадцять тисяч льє під водою» і «Таємничий острів»?

Чорний Франек знизав плечима:

— Звичайно, читав. Але ж не думаєте ви, що це той капітан Немо живе на Озерищі?

Руда дівчина посварилась кулаком на озеро, що виднілося крізь вікно:

— Погляньте, хлопці, герой з книжки ожив і починає страхати нас. Хай він тільки нам покажеться…

Ту ж мить, немов у відповідь на виклик, на озері глухо загув невеличкий буксир, розминаючись із білою яхтою Ва-цека Краватика. Буксир тяг за собою новенького, сірого моторного глісера.