Нови пригоди самоходика   ::   Ненацький Збігнєв

Тільки пан Казикспокійнісінько вкладав у сітку ще одного ляща.

Краватик трохи попустив волосінь на котушці. Але за мить спробував витягти здобич. Це була, певно, якась величезна рибина, бо на середині затоки завирувало, наче за хвилину мав виринути з води стокілограмовий сом.

А потім — ми бачили це на власні очі! — вистромилася з води людська рука, пальці схопили волосінь і перервали… На якусь мить під водою промайнула людська постать. Ще раз збурилося озеро, та відразу ж заспокоїлось. Можна було подумати, що це нам привиділось…

— Що це було? Ви бачили? — питав Краватик.

Я не можу описати виразу безмежного подиву на його об-личчі , коли він стояв на березі зі спінінгом у руці, а волосінь вільно звисала й спадала на воду.

— Ти спіймав аквалангіста, — обізвався Бородань.

— Так. Але хто це був? Що він тут робив? — белькотів Вацек.

— Збираймо манатки, — сказав Бородань. Він ухопив во-лосінь, трохи натяг і звелів Вацекові накрутити її на котушку.

А я подумав собі: «Це, мабуть, Орнітолог мандрує затокою зі своїм аквалангом».

Усе товариство на березі голосно обговорювало Вацекову пригоду, висловлюючи різні припущення щодо таємничого аквалангіста. Не було сумніву, що Вацек зачепив його своїм якірцем. Тільки чому аквалангіст — замість виринути з води і зчинити бучу — хотів зникнути, як тільки звільнився від якірця?

«Взагалі, я нічого не знаю про Орнітолога, — міркував я.