Енейда (Энеида)   ::   Котляревський Іван Петрович

Мій батько був сердюк опрічний – сердюки – гетьманська гвардія, утворена на Лівобережній Україні в 60-х роках XVII ст. Сердюцькі полки порівняно з територіальними полками, або, як їх ще тоді називали, городовими, були невеликі, до п'ятисот козаків. Вони охороняли резиденцію гетьмана, військову артилерію, склади продовольства і боєприпасів, виконували поліцейські функції. Перебували на повному утриманні гетьманської казни, були ліквідовані у 1726 р.

Опрічний – особливий, відмінний від інших, тут: видний, видатний.



78.



Іноси! – згода, хай буде так.



79.



Дорожку знаю я окромну – тобто окрему, потайну.



80.



І красовулю піднесли – кросовуля – велика чарка (К.).



81.



Землі, овець і дать по плугу – тут у значенні: дати по плугу волів – по дві пари.

В чиновні вивесть обіщав – тобто в чиновники, що займали якусь посаду в урядових установах. Чиновники належали до привілейованого стану, мали звичайно потомствене або особисте дворянство.



82.



Козак природі покоривсь – тобто підкоритися своїй козацькій вдачі.



83.



Ви сами мали паніматку – мати Іула, перша дружина Енея – Креуза, загинула під час утечі з Трої.



84.



Твоїм буть братом не стижуся – перед нами епізод, що воскрешає характерний для козацтва звичай і показує, наскільки сильною була серед нього традиція побратимства.