Енейда (Энеида)   ::   Котляревський Іван Петрович

Еней з Паллантом обнімався

І в його приязнь заставлявся,

Потім до лісу почвалав,

Де гардовав Евандр з попами,

Зо старшиною і панами,

Еней Евандрові сказав:

[14] «Хоть ти і грек, та цар правдивий,

Тобі латинці вороги;

Я твій товариш буду щирий,

Латинці і мені враги.

Тепер тебе я суплікую

Мою уважить долю злую

І постояти за троян.

Я кошовий Еней-троянець,

Скитаюсь по миру, мов ланець,

По всім товчуся берегам.

[15] Прийшов до тебе на одвагу,

Не думавши, як приймеш ти;

Чи буду пити мед, чи брагу?

Чи будем ми собі брати?

Скажи, і руку на – в завдаток,

Котора, бач, не трусить схваток

І самих злійших нам врагів.

Я маю храбрую дружину,

Терпівших гіркую годину

Од злих людей і од богів.

[16] Мене найбільше доїдає

Рутульський Турн, собачий син;

І лиш гляди, то і влучає,

Щоб згамкати мене, як блин.

Так лучче в сажівці втоплюся

І лучче очкуром, вдавлюся,

Ніж Турнові я покорюсь.

Фортуна не в його кишені;

Турн побува у мене в жмені;

Дай поміч! – я з ним потягнусь».

[17] Евандр мовчав і прислухався,

Слова Енеєві ковтав;

То ус крутив, то осміхався,

Енеєві одвіт сей дав:

«Еней Анхізович, сідайте,

Турбації не заживайте,

Бог милостив для грішних всіх;

Дамо вам війська в підпомогу,

І провіанту на дорогу,

І грошеняток з якийсь міх.