JК
Варфоломиэва нич :: Гримич Марина
Страница: 114 из 198– Я їм зараз покажу тетрис! – гнівно вигукнула вона і побігла прямісінько до дверей Тетяни Горошко і шарпнула їх з усієї сили.
На порозі вона закам'яніла, потихеньку прикрила двері й навшпиньки пішла геть.
– Ну й дєдушка, – крізь зуби процідила вона. – Тетрис йому вже ввижається… Сідайте на своє місце, Антоне Петровичу, будемо на нашого Пашку милуватися! – і силою посадила його на крісло-гойдалку.
Тьотя Роза і дядя Боря, звичайно, все зрозуміли. Однак як люди дуже виховані, вони не подали й знаку. Вони продовжували дивитися запис прямого ефіру і коментувати його.
– Ой! Ваш Павлик, Ідеєчко, так красіво говорить, правда, Борю?
– Правда, Розочко!
– Як по писаному! Такий розумний наш Павлик, правда, Боречко?
– Правда, Розочко!
– А мова, мова! Так і ллється. Ви, Ідеєчко, – щаслива мати! До речі, а тетрис у вас з музикою? – немовби між іншим поцікавилася тьотя Роза.
– З музикою, – неначе не зрозуміла натяку Ідея Іванівна.
– Ага, з музикою, – кивнула тьотя Роза. – 3 музикою – це добре. Ой, подивись, Боречко, як він гарно посміхнувся! Куколка ти моя! До речі, Ідеєчко, а скільки швидкостей в цьому тетрисі?
– Не рахувала, Розочко!
– Ви маєте рацію, Ідеєчко! Шо його рахувати! Ні, ти тільки подивись, Борю, який наглючий цей ведучий!
– Бачу, Розочко!
– Яка безпардонність! Фі! У нас в Ізраїлі до такого б не допустили! До речі, Ідеєчко, чого вони там так довго грають у тетрис?
– Загралися, Розочко.
– Не інакше, як сподобалося.
На порозі вона закам'яніла, потихеньку прикрила двері й навшпиньки пішла геть.
– Ну й дєдушка, – крізь зуби процідила вона. – Тетрис йому вже ввижається… Сідайте на своє місце, Антоне Петровичу, будемо на нашого Пашку милуватися! – і силою посадила його на крісло-гойдалку.
Тьотя Роза і дядя Боря, звичайно, все зрозуміли. Однак як люди дуже виховані, вони не подали й знаку. Вони продовжували дивитися запис прямого ефіру і коментувати його.
– Ой! Ваш Павлик, Ідеєчко, так красіво говорить, правда, Борю?
– Правда, Розочко!
– Як по писаному! Такий розумний наш Павлик, правда, Боречко?
– Правда, Розочко!
– А мова, мова! Так і ллється. Ви, Ідеєчко, – щаслива мати! До речі, а тетрис у вас з музикою? – немовби між іншим поцікавилася тьотя Роза.
– З музикою, – неначе не зрозуміла натяку Ідея Іванівна.
– Ага, з музикою, – кивнула тьотя Роза. – 3 музикою – це добре. Ой, подивись, Боречко, як він гарно посміхнувся! Куколка ти моя! До речі, Ідеєчко, а скільки швидкостей в цьому тетрисі?
– Не рахувала, Розочко!
– Ви маєте рацію, Ідеєчко! Шо його рахувати! Ні, ти тільки подивись, Борю, який наглючий цей ведучий!
– Бачу, Розочко!
– Яка безпардонність! Фі! У нас в Ізраїлі до такого б не допустили! До речі, Ідеєчко, чого вони там так довго грають у тетрис?
– Загралися, Розочко.
– Не інакше, як сподобалося.