Острив злочинцив   ::   Ненацький Збігнєв

— Тоді, — сказав я, — чого ви прогулюєтеся лісом, а не шукаєте справжнього вбивцю? Сподіваєтесь його тут здибати?

— Я дихаю свіжим повітрям, — засміявся офіцер. Нараз він споважнів.

— Чи ви вчора теж ловили браконьєрів?

— Та це ж я захопив їхнього човна, — гордо відказав я.

— А-а, так, — мовив він трохи розчаровано. — п гадав,

ви гналися за тим, що зник у лісі. Я вдарив себе по лобі. — Розумію, все розумію. Вас теж зацікавило, куди зник браконьєр.

— Як гадаєте, чи є хоч крихта правди в тому, що подейкують люди про два підземні поверхи давніх бункерів?

— У такому підземеллі ми знайшли зв'язаного Скалбану.

— Кого? Скалбану? Хто це? Де це було?

— Скалбана — рибалка, живе на тім боці Вісли. Чому його зв'язали, невідомо, він не хотів нам нічого пояснити. А зв'язав його, мабуть, Гертель, власник чорного лімузина.

— Пане! — заволав міліціонер. — Кажіть якось зрозуміліше, бо я нічого не можу збагнути.

І я розказав йому про чорну машину, що вночі кружляла лісом, про гонитву за паном Гертелем, про допомогу спостережливого ласуна Пальки і, нарешті, як ми знайшли підземелля, а в ньому зв'язаного Скалбану.

Офіцер міліції аж за голову схопився:

— Боже ж ти мій, чом ви все це розповідаєте мені тільки тепер? Та ж це дуже важливі деталі.

— А сьогодні я дізнався, — вів я далі, — що та дівчина з автостопом, Тереза, знову прийшла сюди й «позичила» Кондрасового човна.

— Човна? — замислився він.

— Так.