Острив злочинцив   ::   Ненацький Збігнєв

Мабуть, вона хотіла дістатися на той бік Вісли. Знаєте, мені спало на думку, чи це не зв'язано якось із Скалбаною… Він живе на тім боці.

Офіцер схопив мене за руку.

— Я мушу негайно їхати до Скалбани. Чи ви не знаєте, де тут можна дістати човна?

— Не знаю. Але я можу перевезти вас через Віслу.

— То ви маєте в своєму розпорядженні якогось човна?

— Ні, я перевезу вас на автомобілі.

— На чому? — здивувався офіцер. — Ви знову відволікаєте мене від діла?

— Прошу здатися на мене. Мій автомобіль любісінько перевезе нас через річку.



РОЗДІЛ ВІСІМНАДЦЯТИЙ



Що сталося в хаті рибалки Скалбани. — Ми знаходимо автора анонімних листів. — Арешт рибалки. — Хто вбив Плюту? — За крок від смерті. — Трагічна втеча. — Гонитва за злочинцями. — Клопіт із Залічкою. — Злодії віддають здобич. — У підземеллі. — Похмурий кінець Барабашевоі історії.

Офіцер міліції з великою недовірою сів до «сама», а коли я виїхав на воду, він мало не вискочив з машини Заспокоївся тільки, як переконався, що мій ридван не поринає глибоко і мотор у нього не замовкає.

— Ух, — одітхнув він, витираючи піт з чола. — Якщо ви мені тепер скажете, ніби ваша машина може й пірнати, я ладен із заплющеними очима спуститися на дно Вісли.

— Шкода, але цього вона не вміє.

— Чи це ви зробили оцю химеру?

— Ні, мій дядько. Його звали Громилло. Здібний був чоловік, невизнаний винахідник.