JК
Таэмниця двох океанив :: Адамов Григорий Борисович
Страница: 542 из 582Стрункі заокруглені тіла їх звужувались ззаду, де з невловимою для ока швидкістю оберталися якісь незвичайні хвости… Їх кількість все збільшувалась, все нові й нові тіні виринали з темряви позаду.
– Вниз! – скомандував Скворешня.
Всі троє миттю виконали наказ і, переключивши рулі, зігнувшись у дугу, стрімголов шугнули в глибини.
Із зграї, що все збільшувалася, відокремилися кілька цих дивовижних тіл і, нахиливши голови, рушили слідом за ними; інші, майнувши на кінцях променів, пронеслися далі по прямій.
– Вгору! – квапливо пролунала нова команда Скворешні.
Майже відразу переслідувачі також змінили курс, все більше наближаючись до друзів…
– Магнітні торпеди! – вигукнув вражений Скворешня й скомандував: – Три десятих вперед по прямій!
Торпеди неслися тепер за ними, не відстаючи, але й не наближаючись, тримаючись позаду їх на віддалі тридцяти метрів.
– Товаришу командир, зграя магнітних торпед пронеслася прямо до печери! Шість штук переслідують нас!
– Бачимо на екрані!
– Дозвольте піти назад, щоб не притягти з собою хвіст із торпед!
– Дозволяю!
– Бойові дії можна вважати розпочатими?
– Так… Розпочаті ворогом!
– Дякую, товаришу командир! Ану, хлопці, поворот по горизонталі на сто вісімдесят градусів!
Широко розвернувшись на повороті, всі понеслися назад, як і до цього, на трьох десятих ходу. Торпеди автоматично, а на погляд Скворешні, що усміхався, навіть покірно повторили маневр.
– Вниз! – скомандував Скворешня.
Всі троє миттю виконали наказ і, переключивши рулі, зігнувшись у дугу, стрімголов шугнули в глибини.
Із зграї, що все збільшувалася, відокремилися кілька цих дивовижних тіл і, нахиливши голови, рушили слідом за ними; інші, майнувши на кінцях променів, пронеслися далі по прямій.
– Вгору! – квапливо пролунала нова команда Скворешні.
Майже відразу переслідувачі також змінили курс, все більше наближаючись до друзів…
– Магнітні торпеди! – вигукнув вражений Скворешня й скомандував: – Три десятих вперед по прямій!
Торпеди неслися тепер за ними, не відстаючи, але й не наближаючись, тримаючись позаду їх на віддалі тридцяти метрів.
– Товаришу командир, зграя магнітних торпед пронеслася прямо до печери! Шість штук переслідують нас!
– Бачимо на екрані!
– Дозвольте піти назад, щоб не притягти з собою хвіст із торпед!
– Дозволяю!
– Бойові дії можна вважати розпочатими?
– Так… Розпочаті ворогом!
– Дякую, товаришу командир! Ану, хлопці, поворот по горизонталі на сто вісімдесят градусів!
Широко розвернувшись на повороті, всі понеслися назад, як і до цього, на трьох десятих ходу. Торпеди автоматично, а на погляд Скворешні, що усміхався, навіть покірно повторили маневр.