Таэмниця двох океанив   ::   Адамов Григорий Борисович

Матвєєв виструнчився перед Козирєвим і офіціальним тонем спитав:

– Товаришу виконуючий обов'язки головного механіка, дозвольте спитати…

– Будь ласка, товаришу Матвєєв, – так само офіціально відповів Козирєв.

– Накажете водолазам розпочати ліквідацію недоробок?

– Так. Всім, хто прокинувся. А втім, зараз буде загальна побудка. Поїжте й приходьте у водневу камеру.

– Єсть.

– А товариш Скворешня ще спить?

– Ні. Коли я прокинувся, його вже не було в каюті.

– Ага! Коли поїсте, відшукайте його і приходьте разом до нас… Ходімо, товаришу Ромейко.

Нашвидку поївши, Матвєєв пішов шукати Скворешню. Однак ніхто, до кого б не звертався Матвєєв, не бачив Скворсшню, не зустрічав його. Матвєєв заглянув у всі відсіки, обдивився всі каюти, червоний куток, склади, навіть наукові кабінети і лабораторії – Скворешня як у воду впав! Здивування Матвєєва змінилося занепокоєнням.

Уже пролунала загальна побудка, люди виходили із своїх кают, заповнювали їдальню, розходилися вже на роботи – Скворешні ніде не було, ніхто нічого про нього не знав. Украй розгублений, Матвєєв попрямував у центральний пост і доповів вахтовому командиру старшому лейтенантові Богрову про зникнення старшини водолазів.

– Та що ж це? – здивувався старший лейтенант. – Голка в сіні?

– Не знаю, товаришу старший лейтенанті Я обшукав увесь підводний човен і не міг його знайти. Ніхто його не бачив.

У центральний пост увійшов капітан. Старший лейтенант доповів йому про подію.