Балада для Кривой Варги   ::   Соколян Марина

Отримати владу над божеством… Чи не катарсис?

Опустивши очі на співрозмовника, Стеф Боро побачив, що той якось зіщулився, немов захищаючись від удару. Нарешті він випрямився і глянув в очі філософу. В його очах — лють затисненого в кут звіра…

— Ти… — хрипко промовив Соломон Крокус, — Ти даремно думаєш, що я так просто поступлюся цією владою Стефе. Ні, лише не тепер…

***



Над Ясенівом займався ранок. Крізь завіску, мов гаряче молоко, пролилося блякле вранішнє світло, хлюпнуло на ліжко, на бліде чоло хворої, на зашкарублі старечі руки, що лежали на її делікатних скронях… Пава дочекалася ранку і зустріла його ще живою. Завдяки Варзі, котра провела коло її ліжка залишок ночі, поячи її відваром, читаючи довгі примовляння, які ритмічно ділили сутінки на рядки і фрази.

…Ген за вигоном, за толокою

Та й за річкою, за широкою

Понад горами, попід хмарам

Там де буря б’є ніч стожарами

Там стара сліпа плете верету

Плете смугами ковдру велету…

Крива Варга зітхнула, поклавши на чоло хворій клапоть полотна, вимочений у відварі.

…Сум і радість в ту ковдру вплетено

Дні та ночі рясним перетином

Той, хто ковдрою тою вкриється,

Все дізнається, де що діється

Все дізнається, де що діється

Все загоїться, лихо змиється…

…Лада, змучена блуканням лісом, здається, задрімала під її хрипкий речитатив.

Їй ввижався тривожний сон.