Котигорошко   ::   Кожелянко Василь

Котигорошко спохмурнів і щось шепнув своєму помічникови, той кивнув головою, вийшов, а повернувся за п'ять хвилин з гербовим папером,який подав Котигорошкови. Протягом цього часу в залі панувала зловісна тиша.

— Прошу уваги, панове члени Державної Колегії, — офіційним тоном говорив Котигорошко, — це указ генерал-президента України, за яким церква відділяється від держави, а право на вибір віри є особистою прерогативою кожного громадянина

України. Хто проти?

Державці байдуже переглянулися, лише три патріярхи

загрозливо підняли свої пастирські посохи.

— Майже одноголосно, — продовжував Котигорошко, — та це не все, оголошене — це пункт перший, пункт другий, що є наслідком першого, — передбачає виведення шановних панів патріярхів зі складу Державної Колегії. Хто проти?

Усі були за.

— Патріярхів прошу покинути засідання, — дерев'яним

голосом відкарбував Котигорошко.

Патріярхи один за одним виходили із зали. Кожен з них зупинявся в дверях, творив знамення своєї церкви (знак яйця з крапкою всередині) і голосно промовляв:

— Прокляття на твою голову, царю бусурманський, безбожнику ти такий препоганий!

Котигорошко стояв блідий, але непохитний.

Потім він оголосив Державній Колегії, що хоче відпочити, тому бере відпустку на три тижні, а державу полишає на шанованого всіма державця — міністра фінансів Горщиксрібляка.

Державці зааплодували, а Котигорошко запросив усіх на обід із зубрівкою.