JК
Меч Арея :: Билык Иван Иванович
Страница: 459 из 587Якщо в кожного новолунга був меч, то Яреневi можi кинулися в бiй повнiстю зоруженi: в калантирях i кольчугах, у шоломах i при червлених щитах. I покотилися голови новолунгськi, й повiтря раз у раз протинали крики вмираючих.
— Я-м рiк учора Горватовi! –крикнув до Гана-Гунтера Тодорiк Бернський.
Король ошалiв:
— Рiк єси, та не дорiк! Тепер я вiдаю, який з тебе друг. Охищайся!
Вiн витяг меч i схрестив його з Мечем Тодорiковим, який змушений був боронитися.
Горват-Гернот, вихопившись на стiл, просто мiж посудом побiг до Гатилового брата Волода, який ще не знав, битися йому чи закликати до розуму. Новолунгський же князь напосiдав, мов шалений лев, i незабаром протнув Володовi груди. Гейзо, молодий жупан з-за Райни, бився з Ратибором, князем Бiлгородським. Ратибор тиснув i заганяв супротивника мiж столи, та раптом наступив на чийсь труп, i нога звихнулася, й рука йому теж схибила.
Гейзо ж скористав з того й вiдтяв Ратиборовi голову з вiдвалом.[44]
Та не встиг зрадiти своїй перемозi, як навстрiч йому виступив старий кравчий, князь луганський Годой –простоволосий, iз довгим сивим оселедцем на тiм'ї. Й молодому жупановi довелося вiдступити. Годоїв меч дiстав йому горлянки саме мiж столами, де лежав перетятий Ратибор.
Поляни тисли й тисли новолунгiв, оточивши їх з трьох бокiв. Тепер сiча велася далеко вiд весiльних столiв, закиданих трупами.
Тодорiк Бернський поранив Гана-Гунтера в живiт i там i лишив лежати, сам же зчепився з Горватом-Гернотом.
— Казав єси, що-с ти наш друг! –мiж ударами меча гукав королевий брат.
— Я-м рiк учора Горватовi! –крикнув до Гана-Гунтера Тодорiк Бернський.
Король ошалiв:
— Рiк єси, та не дорiк! Тепер я вiдаю, який з тебе друг. Охищайся!
Вiн витяг меч i схрестив його з Мечем Тодорiковим, який змушений був боронитися.
Горват-Гернот, вихопившись на стiл, просто мiж посудом побiг до Гатилового брата Волода, який ще не знав, битися йому чи закликати до розуму. Новолунгський же князь напосiдав, мов шалений лев, i незабаром протнув Володовi груди. Гейзо, молодий жупан з-за Райни, бився з Ратибором, князем Бiлгородським. Ратибор тиснув i заганяв супротивника мiж столи, та раптом наступив на чийсь труп, i нога звихнулася, й рука йому теж схибила.
Гейзо ж скористав з того й вiдтяв Ратиборовi голову з вiдвалом.[44]
Та не встиг зрадiти своїй перемозi, як навстрiч йому виступив старий кравчий, князь луганський Годой –простоволосий, iз довгим сивим оселедцем на тiм'ї. Й молодому жупановi довелося вiдступити. Годоїв меч дiстав йому горлянки саме мiж столами, де лежав перетятий Ратибор.
Поляни тисли й тисли новолунгiв, оточивши їх з трьох бокiв. Тепер сiча велася далеко вiд весiльних столiв, закиданих трупами.
Тодорiк Бернський поранив Гана-Гунтера в живiт i там i лишив лежати, сам же зчепився з Горватом-Гернотом.
— Казав єси, що-с ти наш друг! –мiж ударами меча гукав королевий брат.