Меч Арея   ::   Билык Иван Иванович

Недумав, що Шумило так боїться смертi. Вiн глухим голосом спитав:

— Страхiтне?

Дiдо вiдповiв не зразу. Спершу побухикав, тодi зiтхнув i мовив:

— Нiт, не страхiтне. Я-м смертi не боявсь анiколи. Й сам добре вiдаєш. – I раптом нахилився до князя й довiрливо забубонiв: –Але страхаюся вмерти в запечi! Не личить косаковi. В Лузi на глум стану…–Вiн знову бухикнув й аж тодi спитав: –Гатиле, чи немає де ратi в землi твоїй?

— Нема, –байдуже вiдповiв князь i встав, махнувши рукою Шумиловi…

Борислав Борич був тепер першою людиною в усьому царствi Руському. Вiн щоразу повiдомляв Великого князя про свої дiї, але то було для годиться, бо ж обидва добре знали се. Вранцi наступного дня Борислав прийшов по обiдi.

— Слю в греки Годоя, –сказав вiн.

— Для чого?

— Дань.

— А-а…

Данину Всхiдня Римська iмперiя сплачувала в Мiзiї в городi кам'яностiнному Сердiцi. Сплачувала чинно, та виникли суперечки: частину боргу iмператор Маркiан хотiв гасити товарами. Богдан торiк погодивсь, але сього року виявилося, що товари такi русинам непотрiбнi й вони можуть купувати їх дешевше на всхiдних марках –у Персiї чи деiнде.

— Добре робиш, Боричу, –сказав Гатило, бо без побратима не знав би, що й дiяти з такою державою.

Перший болярин бiльше нiчого не казав, але Гатило час вiд часу зиркав у його бiк. Щось має повiдати ще Борислав, а мовчить i тiльки задумано шкребе полисiле тiм'я.