JК
Меч Арея :: Билык Иван Иванович
Страница: 504 из 587Годой пiшов туди, але ворота ще були на засувах, вiн подумав i звернув поза своєюсадибою в Кожум'яцьку вулицю, в кiнцi якої був двiр Войслава.
Колишнiй велiй болярин турицький, а тепер старий конюший, уже прокинувся й сидiв на сходах терема, спросоння клiпаючи й чухмарячись. Вiн крикнув на псiв, що посiли були Годечана, й почоломкався з ним, кудлатий, ще невмитий i нечесаний.
Обидва велiможi посiдали на сходинах.
— З царя-городу їдеш? –спитав Войслав.
— Iз царя-городу Константинополя й iз Рима.
— Що там греки й латинцi?
— Та що ж…
Годоєвi не хотiлося розмовляти, але Войслав гукнув у дверi:
— Мунчо! Пива принеси нам з холоднiшого зимника!
Челядник збiгав i швидко повернувся з двома великими коряками пiнястого пива. Годой та Войслав сьорбнули живлющої вологи, й князь потроху розбалакався.
— Знав єси воєводу римського Ецiя?
— Авжеж. То й що?
— Нема вже Ецiя.
— Вмер?
— Умер! –хмикнув Годой. –Умер, та не сам…
Вiн знову сьорбнув з коряка й розповiв старому конюшому про полководця латинських легiонiв.
Флавiй Ецiй не був римлянин. Вiн народився в лiто 395-е й походив з давнього iллiрiйського княжого роду. Коли вiзiготський король Аларiх удерся на територiю Схiдньої Римської iмперiї й зруйнував Корiнф, Аргос i Спарту, iмператор Аркадiй, неспроможний дати вiдсiч варварам, змушений був одкупитися вiд них, призначивши Аларiха своїм намiсником в Iллiрiї. То було в те-таки 395 лiто. Через шiсть лiт Аларiх вирiшив здобути Рим, але зазнав поразки вiд Стилигона.
Колишнiй велiй болярин турицький, а тепер старий конюший, уже прокинувся й сидiв на сходах терема, спросоння клiпаючи й чухмарячись. Вiн крикнув на псiв, що посiли були Годечана, й почоломкався з ним, кудлатий, ще невмитий i нечесаний.
Обидва велiможi посiдали на сходинах.
— З царя-городу їдеш? –спитав Войслав.
— Iз царя-городу Константинополя й iз Рима.
— Що там греки й латинцi?
— Та що ж…
Годоєвi не хотiлося розмовляти, але Войслав гукнув у дверi:
— Мунчо! Пива принеси нам з холоднiшого зимника!
Челядник збiгав i швидко повернувся з двома великими коряками пiнястого пива. Годой та Войслав сьорбнули живлющої вологи, й князь потроху розбалакався.
— Знав єси воєводу римського Ецiя?
— Авжеж. То й що?
— Нема вже Ецiя.
— Вмер?
— Умер! –хмикнув Годой. –Умер, та не сам…
Вiн знову сьорбнув з коряка й розповiв старому конюшому про полководця латинських легiонiв.
Флавiй Ецiй не був римлянин. Вiн народився в лiто 395-е й походив з давнього iллiрiйського княжого роду. Коли вiзiготський король Аларiх удерся на територiю Схiдньої Римської iмперiї й зруйнував Корiнф, Аргос i Спарту, iмператор Аркадiй, неспроможний дати вiдсiч варварам, змушений був одкупитися вiд них, призначивши Аларiха своїм намiсником в Iллiрiї. То було в те-таки 395 лiто. Через шiсть лiт Аларiх вирiшив здобути Рим, але зазнав поразки вiд Стилигона.