JК
Меч Арея :: Билык Иван Иванович
Страница: 83 из 587Княгиня ж Рада не знала, чи веселитися, чи плакати –так швидко вкоськати свавiльного сина вона й не сподiвалась.
Старечо подрiботiвши до скiтної клiтi, вона ще здалеку загукала свого домажирича:
— Малку-у! Малкуi Бiжи сюди. Вiдмикай скiтнищо, вибирати-ймемо вiно для невiсти.
Та того дня з Лугiв повернувся її молодший син Волод. За роки бурлакування серед косакiв вирiс, майже як Богдан, хоча й удався чорний, мов жук. I хоч вiн ще не був князем, на головi в нього в'юнився смоляний оселедець –ознака приналежностi до лугового вiйська косарiв.
Увечерi київський князь Богдан Гатило, придивляючись до свого чорнявого й зовсiм незнайомого брата, вiддав йому частину вiтчини: городище на Росi, по той бiк Сквири, яке ще не мало й назви.
Городище було занедбане, його часто палили степовики. Князь Володар мусив подбати про се.
— Сiдай у сьому городi, –сказав Богдан поважним голосом, як i личило князевi. –Буде iм'я йому Володарка.
А за мiсяць княгиня Рада справила двi жонитьби:
Богдан повiв княжну Русану, Волод же –доньку велiйого болярина тиврiвського з полянського племенi, що сидiло мiж рiками Богом Полудневим та Днiстром. Стара княгиня подбала й про молодшого сина. Й хоч болярiвна з Тиврова була перестарком, та батько давав за нею добрi землi: мав тiльки її та сина Войслава, однолiтка Богданового.
В ЛIТО 425-е
Переставивсь iмператор римський Гонорiй.
Старечо подрiботiвши до скiтної клiтi, вона ще здалеку загукала свого домажирича:
— Малку-у! Малкуi Бiжи сюди. Вiдмикай скiтнищо, вибирати-ймемо вiно для невiсти.
Та того дня з Лугiв повернувся її молодший син Волод. За роки бурлакування серед косакiв вирiс, майже як Богдан, хоча й удався чорний, мов жук. I хоч вiн ще не був князем, на головi в нього в'юнився смоляний оселедець –ознака приналежностi до лугового вiйська косарiв.
Увечерi київський князь Богдан Гатило, придивляючись до свого чорнявого й зовсiм незнайомого брата, вiддав йому частину вiтчини: городище на Росi, по той бiк Сквири, яке ще не мало й назви.
Городище було занедбане, його часто палили степовики. Князь Володар мусив подбати про се.
— Сiдай у сьому городi, –сказав Богдан поважним голосом, як i личило князевi. –Буде iм'я йому Володарка.
А за мiсяць княгиня Рада справила двi жонитьби:
Богдан повiв княжну Русану, Волод же –доньку велiйого болярина тиврiвського з полянського племенi, що сидiло мiж рiками Богом Полудневим та Днiстром. Стара княгиня подбала й про молодшого сина. Й хоч болярiвна з Тиврова була перестарком, та батько давав за нею добрi землi: мав тiльки її та сина Войслава, однолiтка Богданового.
В ЛIТО 425-е
Переставивсь iмператор римський Гонорiй.