JК
Пархимове снидання :: Квитка-Основьяненко Григорий Федорович
Страница: 11 из 11Вже аж не зміг сидіти, приліг і за живіт береться… Відпочине-від-почине та вп'ять за хрін,і чуб йому мокрий, і пику аж роздуло, губи порепались, а він силкується їсти…
– Та й до біса ж я накупив сих ласощів, – казав, стогнучи та сльози втираючи, Пархім. – Але їм, їм – і кінця не видно. А сльози так і заливають!… Аж очі рогом лізуть!… Ох, лишечко!… Бачили чортові очі, що купували, їжте ж!…
От з такого-то Пархімового снідання пішла меж людей і приговорка.
– Та й до біса ж я накупив сих ласощів, – казав, стогнучи та сльози втираючи, Пархім. – Але їм, їм – і кінця не видно. А сльози так і заливають!… Аж очі рогом лізуть!… Ох, лишечко!… Бачили чортові очі, що купували, їжте ж!…
От з такого-то Пархімового снідання пішла меж людей і приговорка.