JК
Пархимове снидання :: Квитка-Основьяненко Григорий Федорович
Страница: 9 из 11Так отеє другий на збитень, асе ще піду до москаля та родзинків накуплю…
– Так ти, бачу, такий? Геть же від лавки, не мішай людям в мене товар розбирати. Сих грошей трохи: або давай усі, або геть собі!…
Пішов, сердега, дальш, чуприну чухаючи, і каже собі: «Урагова баба скупа! Та дарма! Я й стовпців наїмся».
Підійшов до москаля з стовпцями. Так що ж бо? Дає москаль за його гроші тільки три стовпця…
– Цур і йому! Який дорогий! Не вмру без них, знайду ще чого смачнішого…
І пішов по базару витришків їсти. І що то: що вздрить, те й купив би. Та не дума одно-двоє купити, ні, давай усе! А грошей катма! Тільки три шаги і є!
Ходив наш Пархім, ходив по базару, вибирав, прицінявся: усе дорого, не по його грошах… Вже він і гречаники, і горохвяники, і млинці, і буханці, і пиріжки торгував, кидався і на мочені кислиці, і на калені горіхи, і на медяники… Так урагові люди потрошку дають за його гроші. Що йому з одного або з трьох: йому давай усе, багато накладай йому, так-так! Ходив він, ходив, аж остило. Бачить, жінка продає якісь корінці, і усяк, хто йде, то й купує тих корінців, і вже кучка невелика зостається.
– Отже, щоб не впустити товару! – сказав Пархім, і підбіг до жінки, і пита: «А скільки тобі, молодице, за твій товар?»
– А покажи лишень, скільки в тебе грошей? – спиталася молодиця.
Пархім вийняв свою суму на долоню і брязка перед молодицею.
– Добре, дядюшка, беріть увесь товар. Кете гроші сюди.
– Увесь? – пита Пархім і сам собі не вірить.
– Так ти, бачу, такий? Геть же від лавки, не мішай людям в мене товар розбирати. Сих грошей трохи: або давай усі, або геть собі!…
Пішов, сердега, дальш, чуприну чухаючи, і каже собі: «Урагова баба скупа! Та дарма! Я й стовпців наїмся».
Підійшов до москаля з стовпцями. Так що ж бо? Дає москаль за його гроші тільки три стовпця…
– Цур і йому! Який дорогий! Не вмру без них, знайду ще чого смачнішого…
І пішов по базару витришків їсти. І що то: що вздрить, те й купив би. Та не дума одно-двоє купити, ні, давай усе! А грошей катма! Тільки три шаги і є!
Ходив наш Пархім, ходив по базару, вибирав, прицінявся: усе дорого, не по його грошах… Вже він і гречаники, і горохвяники, і млинці, і буханці, і пиріжки торгував, кидався і на мочені кислиці, і на калені горіхи, і на медяники… Так урагові люди потрошку дають за його гроші. Що йому з одного або з трьох: йому давай усе, багато накладай йому, так-так! Ходив він, ходив, аж остило. Бачить, жінка продає якісь корінці, і усяк, хто йде, то й купує тих корінців, і вже кучка невелика зостається.
– Отже, щоб не впустити товару! – сказав Пархім, і підбіг до жінки, і пита: «А скільки тобі, молодице, за твій товар?»
– А покажи лишень, скільки в тебе грошей? – спиталася молодиця.
Пархім вийняв свою суму на долоню і брязка перед молодицею.
– Добре, дядюшка, беріть увесь товар. Кете гроші сюди.
– Увесь? – пита Пархім і сам собі не вірить.