JК
Варфоломиэва нич :: Гримич Марина
Страница: 115 из 198Правда, Борю?
– Правда, Розочко.
– Ідеєчко, – загадково промовила тьотя Роза, – тільки, будь ласка, не ображайтесь. Я хочу Вас спитати: а Ви з Ґіві граєте у тетрис?
Тут Ідея Іванівна не витримала і голосно розреготалася:
– Граємо, Розочко, граємо!
– А часто, Ідеєчко?
– Як коли, – ухилилася від точної відповіді Ідея Іванівна. Тьотя Роза замислилася, а потім сказала:
– Ви ж не образитеся, Ідеєчко, якщо я Вас іще щось спитаю?
– Питайте, Розочко!
– А грузини так само грають у тетрис, як і ми?
– Хто ми?
– Ну, ви і ми…
– Так само! Тільки трохи темпераментніше. Розочка повернулася до Борі:
– Бачиш, Борю, як люди грають у тетрис! Дядя Боря промовчав.
– Ідеєчко, підіть на кухню і підсмажте молодим курочку! Мій Боря, коли награється у тетрис, то так їсти хоче. Я йому завжди курочку смажу!
– Гарна ідея! – сказала Ідея Іванівна, і дві жінки, сміючись, пішли на кухню готувати курочку.
Незабаром прийшов дядечко Ґіві – веселий і дотепний. Він налив собі шампанського. Трохи випив, а решту вилив собі на голову і розсміявся.
Але цього йому виявилося мало. Він закрив рукою пляшку, збовтав її і полив шампанським Ідею Іванівну і тьотю Розу.
– Ти що, зовсім…? – обурилася Ідея Іванівна. І не від того, що стояла вся мокра.
– Правда, Розочко.
– Ідеєчко, – загадково промовила тьотя Роза, – тільки, будь ласка, не ображайтесь. Я хочу Вас спитати: а Ви з Ґіві граєте у тетрис?
Тут Ідея Іванівна не витримала і голосно розреготалася:
– Граємо, Розочко, граємо!
– А часто, Ідеєчко?
– Як коли, – ухилилася від точної відповіді Ідея Іванівна. Тьотя Роза замислилася, а потім сказала:
– Ви ж не образитеся, Ідеєчко, якщо я Вас іще щось спитаю?
– Питайте, Розочко!
– А грузини так само грають у тетрис, як і ми?
– Хто ми?
– Ну, ви і ми…
– Так само! Тільки трохи темпераментніше. Розочка повернулася до Борі:
– Бачиш, Борю, як люди грають у тетрис! Дядя Боря промовчав.
– Ідеєчко, підіть на кухню і підсмажте молодим курочку! Мій Боря, коли награється у тетрис, то так їсти хоче. Я йому завжди курочку смажу!
– Гарна ідея! – сказала Ідея Іванівна, і дві жінки, сміючись, пішли на кухню готувати курочку.
Незабаром прийшов дядечко Ґіві – веселий і дотепний. Він налив собі шампанського. Трохи випив, а решту вилив собі на голову і розсміявся.
Але цього йому виявилося мало. Він закрив рукою пляшку, збовтав її і полив шампанським Ідею Іванівну і тьотю Розу.
– Ти що, зовсім…? – обурилася Ідея Іванівна. І не від того, що стояла вся мокра.