Акванавти, або Золота жила (на украинском языке)   ::   Циба Михаил

Все, що треба для озера, видасть! Микита Єгорович пiдiйшов до "шкоди" з довгим кузовом i повiв комерцiйну розмову про те, що отi стовпи, якi бульдозер закопує, слiд вiдiбрати й вiдвезти за мiсто. Водiй погодився, але сказав, що вибирати, виносити й навантажувати тут нiкому. Якщо це зробить хтось, вiн вiдвезе, хоча це й ризиковане, адже за мiсто. Не гаючи часу, Микита Єгорович погнав свого горбоконика за мiсто, на дачi за озером, а через годину автомобiль летiв назад, набитий хлоп'ятами. Мурахами заметушилися вони на розваллях, серед бiлої куряви. Тягли обсипанi глиною дрючки на тротуар i складали на купу. Що не скажи, коли люди в чомусь зацiкавленi, їх пiдганяти нi окриком, нi плакатом не треба.

На будiвництвi плота вiн був за прораба.

Яке добро - свiй автомобiль. Треба скоби? Будь ласка! Микита майнув до мiста, дiстав на будiвництвi арматурних прутiв, завiз у колгоспну кузню, "вiдстебнув", як вiн каже, червiнця ковалевi i привiз сотню скiб. Ланцюг добув у цеху металобрухту. Ото бездонна криниця будь-яких металевих предметiв. Микита як подивився, що туди привозять з рiзних пiдприємств, то вхопився за голову. Пiд прес йде таке, що слугувало людям сто рокiв! Там цiлi мотки новiсiнького дроту, сотнi кiлограмiв! Бiдони, банки, бракованi ванни, де лише десь цятка чорна чи трiснула емаль. Дозволили б забирати потрiбне людям, а натомiсть приносити справдi таку ж вагу металу, так нi. Що з воза впало, те пропало...

Та вже бог з ним, про те нехай думають господарi пiдприємств. У Микити свiй клопiт. На манiр Остапа Бендера вiн мусить розбагатiти своїм шляхом.