Альфонс Циттербаке (на украинском языке) :: Гольц-Баумерт Герхард
Страница:
110 из 186
Бруно сказав менi:
-- Щось не хочеться плентатись до тих руїн. Це ж далеченько -кiлометрiв з п'ять буде.
Я вiдповiв:
-- У мене теж нема охоти. Ми з татом уже були там.
-- Давай залишимося, -- прошепотiв Бруно.
-- Нi, так не годиться, -- вiдповiв я теж пошепки. -- Дисциплiна є дисциплiна.
Бруно невдоволено кивнув, а потiм скорчив страшну пику.
-- Я дещо придумав, Цiттербаке, -- сказав вiн. -- Ось побачиш.
А що вiн придумав -- не сказав.
Наступного дня Гаррi, наш пiонервожатий, знову призначив куховарити дiвчаток, але тi вiдмовилися, їм теж хотiлось побачити руїни. Раптом обiзвався Бруно:
-- У мене пропозицiя. Ми з Цiттербаке вмiємо куховарити, то й побудемо сьогоднi за кухарiв.
Всi здивувались, а Гаррi нам просто не повiрив. Але Бруно так розходився, що Гаррi таки погодився. Всi пiшли, а ми з Бруно залишилися куховарити. Бруно навiть не схотiв вислуховувати вiд дiвчаток поради. Коли всi пiшли, вiн запитав мене:
-- А ти вмiєш куховарити, Цiттербаке?
-- Так, -- сказав я. -- Можу насмажити смачної картоплi.
Зупинилися на смаженiй картоплi. Але тiльки поговорили, та на тому й кiнець. Смажити картоплю передумали, а як приготувати щось iнше, я не знав.
-- А я гадав, ти вмiєш куховарити, -- сердився Бруно.
-- Чому ж саме я? Це ж ти не захотiв iти разом з усiма! -обурився я.
-- А чому я? -- гарячкував Бруно. -- Ти ж сказав, що не хочеш iти до руїн, бо вже бачив їх!
Трохи посперечавшись, ми знову заходилися думати, що ж готувати.
|< Пред. 108 109 110 111 112 След. >|