Альфонс Циттербаке (на украинском языке)   ::   Гольц-Баумерт Герхард

-- Треба щось зварити, -- вголос мiркував Бруно. -- Без обiду не можна. У мене самого вже бурчить у животi. Як же так без обiду?

-- Я залюбки попоїв би макаронiв з томатним соусом.

Це я чудово придумав.

-- Гаразд, -- погодився Бруно. -- Якщо ти бiльше нiчого не вмiєш, давай хоч це приготуємо.

Ми пiшли до сiльської крамницi й попросили макаронiв.

-- Скiльки фунтiв? -- запитала продавщиця.

Ми здивовано переглянулись.

-- Хвилинку, -- попросив я її, -- ми зараз повернемось.

Надворi ми стали гадати, скiльки ж фунтiв узяти. Нас двадцять п'ять чоловiк i пiонервожатий. Бруно гадав, що треба купити двадцять п'ять фунтiв. А я думав, що пiвфунта макаронiв на людину досить. Ми вернулись в крамницю i купили дванадцять фунтiв. Бруно попрохав також дванадцять фунтiв помiдорiв.

-- Е, хлопче, на початку лiта помiдорiв не буває! -- продавщиця, мабуть, гадала, що ми смiємося над нею.

-- Хвилинку, -- заїкаючись, попрохав я. -- Нам треба ще раз вийти.

Надворi Бруно пробурчав:

-- Таке запропонував! Макарони без помiдорiв не пiдуть.

Що я мiг сказати? Ми вернулися в крамницю, i я запитав:

-- А чогось iншого у вас нема?

Продавщиця, мабуть, здогадалася, що нам треба:

-- Є консервованi помiдори у банках.

Ми були врятованi. Купили дванадцять банок помiдорiв i всi покупки принесли в табiр. Бруно вiдразу ж заходився розпалювати вогнище. Зрозумiло, чому. Бруно не вмiє куховарити. Отже, вiн хотiв бути за кочегара, а менi лишалася кухня.