Альфонс Циттербаке (на украинском языке) :: Гольц-Баумерт Герхард
Страница:
143 из 186
Я обережно перелiзчерез паркан i побачив у кутку кiлька дощок, якi стояли там нiби зумисне для того, щоб їх порубали. Я заходився колоти. Але це виявилося не такою простою справою. Мабуть, дошки були з дуба чи з якогось iще твердiшого дерева. Моя сокирка пiдскакувала, мов пружина, вогнем горiли руки, i я вкрай розлютився. Раптом чиясь дужа рука вхопила мене за карк.
-- Що це ти робиш iз моєю етажеркою?
В напiвтемрявi я побачив бiлi вуса i двоє голубих очей.
-- Рубаю дрова для пана Тiлеке. Виконую невiдкладне тимурiвське доручення.
Рука на мить вiдпустила мiй карк.
-- Чого це ти рубаєш для мене дрова?
-- Цього не можу сказати, -- сказав я i ступив кiлька крокiв назад. -- Тимурiвськi справи.
-- Облиш лихi жарти. Ти вже й так добряче понiвечив мою етажерку. Хiба тепер поставиш її в кiмнатi?
I довелося менi хутенько забиратися геть.
Я пiшов до родини Радтке. Довго дзвонив i стукав. Нарештi за дверима почувся тоненький голосок:
-- Хто там?
-- Це хороший дядечко Альфонс, -- сказав я. -- Вiдчини. Будемо разом гратись.
Маленька дiвчинка повiльно вiдчинила дверi. Раз! I я ввiйшов. Але побачивши мене, дiвчатко закричало й кинулося тiкати в кiмнату.
-- Чорний чоловiк! -- репетувало воно. -- Чорний чоловiк!
-- Тс-с-с, -- спробував я заспокоїти дiвчатко. -- Не так голосно! Не бiйся. Нумо гратися!
Аж раптом передi мною справдi з'явився чорний чоловiк! Я злякався i сам хотiв тiкати, але, придивившись, упiзнав себе в дзеркалi.
|< Пред. 141 142 143 144 145 След. >|