Альфонс Циттербаке (на украинском языке) :: Гольц-Баумерт Герхард
Страница:
145 из 186
i в пана Тiлеке, i в родини Радтке?
Отаке виходить, коли хочеш зробити добре дiло! Всi кажуть, що тепер менi треба написати до стiнгазети самокритичний допис, бо я все зробив не так, як слiд.
Звiсно, хорошi вчинки робити нелегко. Завтра треба знову йти на завдання.
Що ж я робитиму, якщо прийду, а вiкно в сарай буде зачинене?
Як я доглядав звiрят
Якось приходить до мене Бруно та й каже:
-- Цiттербаке, ти ж мiй друг.
Ясна рiч, просто так вiн цього не казав би. Щось хоче вiд мене. Тож я тiльки пiдтакував.
-- Знаєш що? -- продовжував Бруно. -- Через два тижнi я поїду. Хай мiй золотавий хом'як поживе трохи в тебе, згода?
Я дуже люблю звiрят. У мене самого є папуга, на iм'я Чистун. Досi я тiльки чув про золотавого хом'яка. От менi б такого!
-- Добре, але принеси корм, -- погодився я.
Наступного дня прийшов Петер. Вiн теж щось хотiв.
-- Альфi, -- почав вiн. -- Я їду до заводського пiонерського табору. Батьки теж їдуть. Чи не могла б у тебе тимчасово пожити моя кiшка?
Взяв я i кiшку. А коли Ервiн запитав мене, чи не мiг би вiн принести менi своїх дев'ятеро бiлих мишей, бо теж їде до заводського пiонерського табору, я сказав:
-- Ти третiй iз звiрятами. Та вже принось. Два тижнi побуду директором зоопарку.
Я принiс усiх звiрят додому. Мама сплеснула руками i сказала:
-- Їх же треба годувати! Що ти собi думаєш! А в квартирi ще й смердiтиме?
-- Дарма, -- вiдказав я. -- Вже якось разом перебудуть.
Вночi я проснувся вiд крику. Кiшка втекла вiдчиненим вiкном, а Чистун помiтив i закричав їй услiд:
-- Дурний, дурний!
Я насилу вгамував його. Гарний початок! Отак бути директором зоопарку.
|< Пред. 143 144 145 146 147 След. >|