Альфонс Циттербаке (на украинском языке)   ::   Гольц-Баумерт Герхард

У мене самого живiт уже давно болiв, та я терплячий.

Що робити з рештою яєць, я не знав. Пересиливши себе, з'їв ще одне. Пiсля цього менi не лишалося нiчого iншого, як лягти на канапу i попивати воду.

"Що ж воно буде? -- думав я. -- Тато з мамою скажуть, що менi треба нарештi стати справжнiм юнаком, а я навiть яєць не поїв".

Менi таки перепало, але трохи не за те. Я все ще лежав на канапi, коли повернулася з роботи мама. Спершу вона зайшла на кухню i гукнула до мене:

-- Альфi, ти знову нiчого не їв? Що з тебе буде?

-- Що? Я нiчого не їв? Їх залишилося всього кiлька! -- вiдповiв я. -- Не збираюся тебе обдурювати.

Було чути, як мама торохтить на кухнi посудом.

-- Навiть до смаженої картоплi не торкнувся, -- долинуло до моїх вух.

"Чому це смаженої картоплi? -- сердито подумав я. -- Спершу 60 яєць, а тодi ще й смаженої картоплi!"

Раптом мама зойкнула, i на пiдлогу впала металева накривка.

-- Що... це? Де яйця? Що ти з ними зробив?

-- Та яйця... -- почав я, i менi захотiлося бути чесним. -- Я їх поїв iз своїми друзями, але бiльше ми не подужали.

Мама стояла у дверях i сердито свердлила мене поглядом.

-- Яйця, яйця! -- приказувала вона. -- Ними я хотiла пiдсипати квочку! Такi чудовi яйця! -- ще раз вигукнула вона.

На кухонному столi лежала мамина записка: "Пiдiгрiй смажену картоплю i приготуй собi яєшню". У мене в животi бурчала купа яєць, а мама ж наказувала менi з'їсти тiльки одне.

Мама вкотре каже, що я страшенно неуважний.