Альфонс Циттербаке (на украинском языке)   ::   Гольц-Баумерт Герхард

Хай самi здогадаються.

Наступного ранку ми з Бруно зустрiлися на розi.

-- Здоров! -- улесливо привiтався вiн. -- Сьогоднi божевiльний день!

Я промовчав i навiть не глянув на нього. Бруно занепокоївся:

-- Що сталося, Цiттербаке?

-- Якщо ти думаєш, що пiддурив мене своїм свистом, то помиляєшся. Я нiкуди не побiг, як тобi хотiлося, навiть iз лiжка не вилiз, от!

Бруно здивовано подивився на мене. Саме пiдiйшла Луїза.

-- Альфонс наче збожеволiв. Плете казна-що, -- сказав Бруно Луїзi.

-- А ти, -- напосiвся я на неї, -- не так мiцно спи i повiдтикай вуха!

На першiй же перервi Бруно i Луїза поскаржилися Петеру, що я їх образив.

Наступний урок була бiологiя. Пан Фiлькендорф принiс малюнки птахiв i програв нам пластинку iз записом голосiв соловейка, дрозда, вiвсянки та iволги.

Раптом пролунав той самий свист, що я чув учора ввечерi! Я глянув на Бруно. Нi, це не вiн.

Свиснуло ще раз.

-- Пiонерський ланцюжок! -- крикнув я i схопився з мiсця.

-- Так свистить шпак. Саме тепер його можна часто почути... -сказав учитель i невдоволено подивився на мене.

Петер пiднiс руку:

-- Сьогоднi весь день Цiттербаке якийсь неспокiйний.

А дехто з учнiв показав менi язика.

Отак пташка пошила мене в дурнi. Я нiкому не розказував про свої нiчнi пригоди, щоб не смiялися надi мною. А з Бруно ми домовилися про iнший сигнал. Тепер Бруно повинен густи в лiйку. Це мов лев'яче гарчання, а левiв у нашому мiстi не так багато, як шпакiв. Тепер я не переплутаю.