Альфонс Циттербаке (на украинском языке) :: Гольц-Баумерт Герхард
Страница:
45 из 186
-- Але ж ти сам мене... -- почав я.
Але той чоловiк тiльки засмiявся i сказав:
-- Забудьмо все.
Гладкий чоловiк, якого я торпедував, виявився татовим шкiльним товаришем. Колись вони сидiли за однiєю партою, а пiсля школи не бачилися тридцять рокiв.
-- Який ти став гладкий, Альфреде! -- сказав тато смiючись.
А той показав на татову голову:
-- А де твої кучерi, Паулю?
Я розсердився -- тато ж нiколи не був кучерявий.
Потiм усi разом пiшли до вишки. Тато i його шкiльний товариш хотiли показати менi, як слiд стрибати вниз головою. Я вибiг наперед, стрiмголов шугнув униз i, не здiйнявши бризок, пiрнув у воду.
-- Божевiльний! -- вигукнув тато, коли я виринув на поверхню. Татiв шкiльний товариш тiльки схвально кивнув головою.
Аж увечерi прийшли ми додому. -- Паулю, ти пив пиво? -здивувалася мама. -- Сподiваюсь, ви все ж таки купалися?
Ми засмiялись. Тато розповiв про свого товариша Альфреда, якого вiн зустрiв на пляжi. Але не сказав, як це трапилось i що тепер я добре стрибаю вниз головою. Тiльки за вечерею, коли мама помiтила мої червонi очi, я похвалився:
-- Це тому, що я багато стрибав у воду.
Тато пiдтвердив:
-- Ось бачиш, Луїзо: пiшов батько, показав, i тепер хлопець умiє стрибати вниз головою.
Раптом йому щось спало на думку.
-- Коли ж ти перший раз стрибнув як слiд? -- пiдозрiливе запитав тато.
Але цього я не сказав. Татовi було б неприємно, якби я розповiв мамi про всi нашi пригоди на пляжi.
|< Пред. 43 44 45 46 47 След. >|