Альфонс Циттербаке (на украинском языке)   ::   Гольц-Баумерт Герхард

Лiс горить!!! Миттюя повернувся i кинувся назад.

"Тепер я вам покажу, на що здатний, -- мiркував я. -- Я врятую лiс, врятую село. Про мене напише пiонерська газета, а в нашому класi всi заздритимуть менi. Може, мене навiть нагородять медаллю".

Я щодуху мчав i тепер уже зовсiм не боявся диких кабанiв. Незабаром у мене щось кольнуло в боцi. "Це, певно, так завжди болить у бiгунiв", -- подумав я. Тодi повернув голову набiк i роззявив рота, але не зупинився. Щоб скоротити шлях, я подався через вигiн. Корови обмахувалися хвостами i пряли вухами, витрiщивши на мене свої дурнуватi баньки.

-- Дайте дорогу, скотиняки, горить! -- крикнув я, але вони спокiйнiсiнько обмахувались собi й зовсiм не зважали на мої слова. Я прошмигнув пiд парканом i зробив ще одну дiрку в штанях. Та що там штани, коли треба рятувати село!

Коли я влетiв до хати, тiтка саме куховарила. Побачивши мене, вона побiлiла, мов стiна.

-- Альфонсе, що скоїлося? Тебе набили хлопцi?

Тiтка стулила у мене на спинi розiрвану сорочку. Я навiть не пам'ятав, коли розпанахав її.

-- Все це пусте! -- випалив я. -- Село... Я повинен врятувати село...

Тiтка не розумiла, в чому справа. Вона тiльки хитала головою.

Я напружив усi свої сили i закричав:

-- Тiтко Марто, горить!

-- Ой лишенько! Де?

-- Пожежа, пожежа! Лiс горить!

Тiтка Марта вибiгла надвiр у своїх дерев'яних черевиках. Я за нею.