Альфонс Циттербаке (на украинском языке) :: Гольц-Баумерт Герхард
Страница:
76 из 186
Вiн кинув погляд на сплющеного бiдончика у моїх руках i на мою розiрванусорочку.
-- Що ти тут робиш? -- запитав вiн.
Всi обернулися до мене.
-- Вiн же виявив пожежу, -- сказав бургомiстр, потираючи свiй червоний нiс.
-- Стiй! -- крикнув я. -- Негайно зупинiться!
Кучер рвонув за вiжки. Всi попадали одне на одного, а каска знову вдарила бургомiстра по носi.
-- Прокляття! -- заволав той. -- З мене досить!
-- Але ж пожежа! -- вигукнув я.
-- Де, де? -- закричали всi.
Я показав назад на поле. Там же горiло! По всьому полю були розкиданi маленькi вогнища, просто в небо здiймалися голубi димки.
-- Та он i он -- скрiзь!
Вся добровiльна пожежна команда спантеличено витрiщилася на мене. Бургомiстр скинув з голови каску. Засмiявся один, тодi другий, засмiялися також дядько Тео та бургомiстр. Вони всi аж почервонiли вiд смiху, втирали сльози, а бургомiстр тiльки ляскав долонею по своїй касцi. Вiн прохрипiв:
-- Хлопче, то ж не пожежа, то картоплиння палять! Пiсля цього сiльськi хлопцi бiльше не гукали менi вслiд: "Чи бачили дивака -злякався коров'ячого язика", а дражнили мене "Вогняним Альфонсом". Я попрохав дядька Тео нiчого не писати додому про пригоду з пожежею. За свої кишеньковi грошi я куплю їм нового емальованого бiдончика, може, тодi вони й не напишуть. Картоплi ж тепер i в рот не беру через ту пожежу. I якщо про цю справу взагалi надрукують, то тiльки на тiй сторiнцi, де вмiщують жарти.
|< Пред. 74 75 76 77 78 След. >|