Альфонс Циттербаке (на украинском языке) :: Гольц-Баумерт Герхард
Страница:
84 из 186
А йому дiдусь Мюркельмайєр:
-- Паулю, не кидай нас у бiдi. Вже двадцять рокiв ми робимо це. А що тепер мiсто подумає про нас?
Мiй дiдусь мало не заплакав:
-- Але ж, Евальде, зрозумiй, я просто не можу!
В цю мить вони помiтили мене i почали бурчати -- чому, мовляв, такої чудової зимової днини я сиджу в хатi. А я все крутився коло вiкна, намагаючись зрозумiти, про що сперечаються дiдусi. Нарештi збагнув: мiй дiдусь не може грати на тромбонi. Три дiдусi завжди в новорiчний вечiр грають пiсень на баштi ратушi. Мiй дiдусь грає на тромбонi, дiдусь Мюркельмайєр -- на маленькiй сурмi, а дiдусь Поллiх -- на рiжку.
Тепер же мiй дiдусь такий застуджений, що не хоче i не може грати. Два iншi дiдусi дуже непокоїлися i, коли суперечка загострювалась, вони знову присiкувалися до мене, нiби я був винний.
-- Паулю, ти мусиш грати, -- знову й знову наполягали дiдусi.
Але мiй дiдусь тiльки заперечливо похитав головою i крекчучи сказав:
-- Я й так голосу не пiдведу.
Дiдусь Поллiх, мастак на жарти, засмiявся:
-- А що, як Альфонс пiде з нами? Вiзьмiмо його на башту. Вiн замiнить тебе, Паулю.
Мiй дiдусь сердито зиркнув на нього крiзь окуляри:
-- Фрiдрiху, не жартуй. Альфонс же не вмiє грати!
-- Але ж ми повиннi грати, -- правив своєї дiдусь Мюркельмайер. -А то що подумає про нас мiсто?
Дiдусь Поллiх захопився своєю iдеєю:
-- Чому б йому не пiти? Хлопець майже такий, як ти на зрiст. Одягнемо його у твiй кожух i хутряну шапку. Вiн тiльки стоятиме з нами, а ми з Евальдом будемо грати за трьох.
|< Пред. 82 83 84 85 86 След. >|