Альфонс Циттербаке (на украинском языке) :: Гольц-Баумерт Герхард
Страница:
87 из 186
Я спробував пiдхопити цестраховисько, притиснути його до поруччя. Руки в мене заклякли вiд холодного вiтру та страху i були мокрi вiд снiгу, що лежав на поруччi. А тромбон все далi й далi перехилявся через поруччя. В розпачi я вхопився просто за холодне пузо тромбона. Наче велика золота рибина, пропав вiн з очей.
-- Допоможiть! -- зарепетував я. -- Вiн же всiх повбиває!
Дiдусi Поллiх i Мюркельмайєр перестали грати.
Тримаючи свого рiжка задубiлими пальцями, дiдусь Поллiх запитав мене:
-- Альфонсе, а де тромбон?
Я показав униз. Але тромбон нiкого не вбив. Вiн покотився по даху i застряв там у глибокому снiгу, зачепившись за ринву. На жукiв, тобто на юрбу внизу, посипалася цiла снiгова лавина. Ми бачили, як люди махали нам, чули їхнi вигуки. Я кинувся вниз сходами. Я чув, як позаду сварилися дiдусi Поллiх i Мюркельмайєр.
-- Це ти запропонував, Евальде!
-- А ти наполiг узяти Альфонса!
Коли я знову вiдчув пiд ногами тверду землю, то трохи повеселiв. Однак в ту ж мить чиясь мiцна рука вхопила мене за вухо, i я почув дiдусiв голос:
-- Що ти, хлопче, зробив iз нами? Вже двадцять рокiв ми даємо чудовi концерти на баштi. Тепер люди смiються над нами. А мiй тромбон, де мiй тромбон?
Цього разу я показав угору.
Не знаю, чого вiд мене завжди хочуть дорослi. Адже тодi нiхто як слiд не дослухався до тих пiсень, дехто в той час уже пiдпалював фейєрверки. Може, люди навiть подумали, що падiння тромбона було в програмi новорiчного вечора.
До речi, дiдусiв тромбон уцiлiв.
|< Пред. 85 86 87 88 89 След. >|