Альфонс Циттербаке (на украинском языке) :: Гольц-Баумерт Герхард
Страница:
93 из 186
Смiючись, вiн сказав усiм:
-- Альфонсовi потрiбен носильник! Може, замовимо?
-- Я ще посмiюсь над вами, коли ви їстимете дрижаки, а менi в пуловерi буде тепло, -- вiдрiзав я.
Всi зареготали ще дужче.
-- В червнi не буває холодно i пуловер нi до чого, -- не вгавали вони.
Я розсердився не на жарт.
-- А якщо в дорозi пiде дощ. Вас намочить, а в мене є накидка! -закричав я.
Усi знову засмiялися. Вони гадали, нiби я хочу, щоб нас застав дощ. Пiд час нашої першої подорожi! На щастя, прийшов Гаррi, наш вожатий.
Всi замовкли i тiльки презирливо позирали на мене, а я мовчав.
Петер почав шикувати нас.
-- Рiвняйся! -- скомандував вiн.
У строю я став поруч Бруно i поставив бiля себе свою пузату валiзу.
-- Альфонсе, глянь, твоя валiза псує стрiй, -- пробурчав Петер.
Я поставив валiзу перед строєм. Петер лишився задоволений i хотiв уже доповiсти Гаррi, що загiн вишикувано. Вiн пiшов уперед i перечепився через мою валiзу. I знову прикрощi. Всi сказали, що я iз своєю валiзою порушую дисциплiну. А в нiй же тiльки найнеобхiднiше, так сказала мама.
Вже на вокзалi я помiтив у себе на руках пухирi. Це вiд валiзи. У поїздi нашi спiвали веселих пiсень, а я шукав у валiзi рукавицi. Вони були б так до речi для моїх пухирiв. Але мама, певно, подумала, що в червнi рукавицi не потрiбнi.
До нашого сарая треба було йти три кiлометри. Через кiлометр Гаррi взяв у мене валiзу. Вiн чудовий хлопець. А iнших це розсердило. Петер пробурчав:
-- Через його валiзу перечепився голова ради загону, а за нього несуть iншi!
Прийшли. У сараї було повно свiжої соломи.
|< Пред. 91 92 93 94 95 След. >|