Альфонс Циттербаке (на украинском языке)   ::   Гольц-Баумерт Герхард

Почали з моєї кiмнати.

-- Треба просвердлити у вiкнi дiрку, -- сказав Бруно.

Менi не хотiлося цього робити, i я запропонував:

-- Можна причепити телефон до вiкна знадвору. Коли ти подзвониш, я вiдчиню вiкно, i будемо говорити.

-- А якщо я подзвоню вночi? Тодi ти не почуєш i не вiдчиниш вiкна.

-- А чому це вночi? -- здивувався я.

-- Ну, коли влiзе злодiй або так просто...

Це мене переконало, i ми стали свердлити дiрку. На жаль, ми зламали татiв свердел, та хоч те добре, що зламався вiн у ту мить, коли робота була майже закiнчена.

Приладнавши телефон у мене, ми заховали його пiд лiжком, а другий кiнець шпагату опустили надвiр. Тепер треба протягти його в кiмнату Бруно.

-- Проведемо над цим деревом, -- дiловито сказав Бруно. -- Вилазь на дерево, мiцно прив'яжи проводку до гiлки, а далi потягнемо в нашу квартиру.

-- Гаразд, -- погодився я, хоч i не дуже менi хотiлося вилазити на дерево. Адже у мене легко наморочиться голова, i до того ж, це дерево -- не просто дерево, а слива панi Матнер.

Водночас менi так хотiлося мати таємний телефон! Тримаючи кiнець шпагату в зубах, я видерся на сливу й мiцно прив'язав його до гiлки. Знову Бруно допомагав менi порадами.

-- Здається, нiби справдi натягнуто телефонну проводку. Тепер треба тiльки слiдкувати, щоб нiхто не вiшав на неї бiлизни.

Раптом до моїх вух долинув крик панi Матнер.

-- А побий його лиха година! Цiттербаке на моїй сливi!

Я не встиг злiзти, а Бруно накивав п'ятами.