Альфонс Циттербаке (на украинском языке)   ::   Гольц-Баумерт Герхард

-- Менi зовсiм непотрiбнi вашi сливи, -- сказав я i залився рум'янцем.

Панi Матнер тiльки зловтiшно засмiялась:

-- А чого ж ти на сливi? Не вигадуй казочок. А сливи ж iще зеленi!

-- Та не треба менi ваших слив! Мама щойно купила в магазинi п'ять фунтiв!

-- А що ж ти тодi робиш на моєму деревi, га? -- запитала панi Матнер.

Мама радить завжди бути чесним, i я вирiшив признатись :

-- Я проводжу телефон.

Але це не заспокоїло панi Матнер. Навпаки, вона ще дужче розсердилася.

-- Телефон? -- перепитала вона. -- Не забивай менi баки своїми вигадками! Ти що, глузуєш надi мною?

В будинку стали вiдчинятися вiкна.

-- Еге ж, Цiттербаке на сливi. А в мене обiрвали агрус, -- почувся чийсь голос.

Менi хотiлося негайно обернутися в той бiк i сказати, що я взагалi не їм агрусу, а тим бiльше у своєму дворi. Обертаючись, я спiткнувся i впав додолу. Прямо пiд ноги панi Матнер. Я скочив на ноги i кинувся навтiкача. Ще почув, як панi Матнер гукнула менi вслiд:

-- Ось я розповiм твоїй матерi.

У дверях мого будинку я зустрiв Бруно.

-- Утiк, Цiттербаке?

Ох, який я був сердитий!

-- Та втiк, але ж тепер усi думатимуть, що я крав сливи. I що, як про це довiдається мама?

Та Бруно думав тiльки про телефон.

-- Проводити низом не годиться, треба спробувати горою.

-- По зовнiшнiй стiнi будинку? Дерись туди сам!

-- Навiщо дертися? Проводитимемо вiд квартири до квартири.

-- А хто нам дозволить ходити по квартирах, i що ми казатимемо людям?

-- Це я сам владнаю.