Библийни пригоди на неби i на земли (на украинском языке)   ::   Ячейкин Юрий

От у мене попервах був халат - мав сiмдесят сiм лат! А тобi одразу подай сутану? Пiдеш опудалом, у саморобнiй власяницi...

- Значить, не дасте? - просичав я.

- Не дам! - прогарчав вiн.

- А чоботи? - боровся я за свою мрiю.

- Якi ще чоботи? - саркастично перепитав старий зануда.

- Новi чоботи! Лискучi! З рипом!

- Може, тобi ще райськi крильця дати, щоб нiжок не потомив? Але ти не журись, отроче Iоно, що не матимеш чобiт. Менше буде клопоту. А то ух ще мазати треба та взувати...

- Значить, вирушати менi голим i босим?

- Як i належить - голим i босим!

- А я не пiду!

- Побiйся бога, Iоно!

- А якого лиха менi ще боятися? - остаточно сказився я. - Що з голого та босого вiзьмеш? Чим покарасш геть знедоленого?

Я вийшов i грюкнув дверима.

А братiя - одразу до мене:

- Ну що?

- Ну як?

Я вiдповiв ум короткою, але промовистою байкою у прозi:

- Черевик уперше за свою вiрну службу попросив кашi. I що ж? Його за це розiп'яли в шевця...

Того ж дня я подався свiт за очi: нинi на дурняк i зозуля кувати не хоче.

7. ВIД ОДНОГО ВТIК, А ДРУГОГО НЕ ЗДОГНАВ

"Коли читасш бiблiю, бiльше дивусшся з

необiзнаностi бога, анiж з його всевiдання".

Марк ТВЕН.

Старець Авiмелех, напевне, галасус:

- Негiдник! Дармоуд! Невдячна тварюка! Втiк i зiрвав вiдповiдальне завдання самого Всевишнього!

Поганi вiстi не сидять на мiсцi. Та й як йому не зарепетувати, коли не так сталось, як гадалось? Та нiчого: не щодня йому слухати бридню, деколи слiд почути й правду.