Библийни пригоди на неби i на земли (на украинском языке)   ::   Ячейкин Юрий

- Який ще гiсть?

- Та хоч би отой старець Всевишнiй...

- А ти звiдки знасш, що гiсть прийде?

- Як не прийде, то й самi з'умо...

- Адамчику, ти хоч би поглянув коли на мене...

- Ха! Нiби я тебе не бачив!

- Невже у всьому роздивився?

- Та не слiпий...

- Щось не помiтно, щоб ти був зрячий...

- Адамчику, котику, мур-мур-мур...

- Чого це ти? Чи не захворiла?

- Ну, Адамцю, не будь таким... Ну, приголуб свою рвоньку...

- Знасш, нiколи - роботи по горло.

- Якоу ще роботи? Вже сонце низенько, вже вечiр близенько...

- Нiчого, ще встигну городину зiбрати. Свiжих фруктiв та овочiв принесу. Сама казала: гiсть з'явиться - почастувати нiчим.

- Ой, ти, певно, зголоднiв, мiй милий? О, яка я неуважна! На, поласуй оцим...

- Як?! З отого дерева?! Пiд страхом неминучоу кари?!

- Яка кара? Нiчого не буде... Я куштувала... I нiчого такого...

- Коли ти ула?

- Та ще позавчора... Знасш, заборонене - дуже солодке... Та ти хоч надкуси на пробу...

- Ну, хiба що надкусити...

- Отак... Молодця!.. Ще, Адамчику, ще!.. Ну, то як? А тепер, мiй любий, поглянь на мене...

I впала полуда з очей Адамових:

- Ага, бачу, одне у тебе на думцi - голою спокусницею вихилятися... Хоч би листочком затулилася!

- Адамцю, а навiщо менi вiд тебе ховатися? Хiба ми - не пара?..

Той райський випадок дуже заплутаний. Свiдкiв - катма. Кожен оповiдас в мiру власноу розбещеностi.