Чаривна круговерть (на украинском языке)   ::   Наумов Евгений

- Ось вони! - пролунало багатоголосе ревiння. - Ось вони, нашi нерозумнi визволителi!

Щось пiдхопило дiтей i пiдняло у повiтря високо-превисоко! Це Екскаватор схопив їх своєю металевою лапою, пронiс у повiтрi й опустив на майданчик Автовежi.

- Вперед! Гайда на площу! - гукнув хтось.

Машини здiйняли таке ревище, що в дiтей аж вуха позакладало!

Довгою низкою автомашини мчали по вулицях, розтинаючи темряву потужними променями свiтла. На поворотах вузенький майданчик Автовежi хилився набiк, i Варя злякано хапалась то за поручень, то за Малька-Ванька.

- Ой, упаду!

- Тр-римайся! - пiдбадьорював вiн її тремтячим голосом. Хлопчик намагався не показати свого страху.

Машини стишили хiд. Варя раптом вигукнула:

- Глянь! Та це ж наш гастроном!

За склом вiтрини магазину променi фар освiтили велетенський торт-вежу. Зубцi вежi були викладенi з горiхiв. Мiж ними червонiли троянди з крему, а на стiнi красувався намальований Карлсон з банкою варення в руках. I називалась ця гора ласощiв так: "Торт Карлсона". Коли Варя ходила з бабусею до магазину, вона завжди милувалася цим тортом i ковтала слину. Але нiколи не просила, щоб його купили. Та й нiхто з дiтей не виявляв такого бажання, бо хiба може людина з'їсти такий торт? Хiба що Карлсон...

- Справдi! - Малько-Ванько витрiщив очi. - А онде стадiон...