Дивовижни пригоди капитана мижзоряного плавання Небрехи (на украинском языке)   ::   Ячейкин Юрий

Чи ж гадав я, що найдивовижнiша у мосму життi подорож ще попереду!

Отож якось чарiвного вечора я сидiв отут, коло столу, i впорядковував свiй архiв. Знасте, за роки всесвiтнiх блукань до бiса назбиралося всiляких папiрцiв.

Коли раптом повiтря перед моуми очима заструменiло, наче гарячого сонячного дня, а всi речi, що були у кiмнатi, стали розпливчастими i химерними, як марево у пустелi.

"Кепськi справи! - сумовито подумав я. - От i старiсть до мене завiтала. Доведеться тобi, капiтане, купувати окуляри..."

Та за хвилину повiтря знову стало чисте i прозоре, як кришталь, а всi речi набули свосу сталоу форми. Та це ще не все!

Нараз просто передi мною вродився з нiчого чудернацький малогабаритний повiз iз розчиненими дверцятами, наче якийсь невидимка запрошував мене у цей повiз сiсти.

Ну, я людина в бувальцях бувала, всiляких див за свого вiку надивився, словом, звик уже за серце не хапатися.

Подивився я на цю дивину, спокiйно запалив люльку i любесенько пошкандибав до повоза, щоб як слiд обстежити його.

Скажу одверто, машини такоу оригiнальноу конструкцiу я в життi свосму ще нiколи не бачив.

От хоча б пульт керування - це самi годинники, достоту вiтрина годинниковоу майстернi. Були тут i найточнiшi хронометри, i побутовi будильники, i капiтальний годинник свiту, i спортивнi секундомiри, i звичайнi ходики (вони менi нагадали пульт мосу коробки), i стародавнi пiщанi дзигарi, якi щохвилини автоматично переверталися,., Але як я одразу не збагнув, що це була машина часу, я й досi не втямлю! Тiльки й додумався звiрити свiй наручний годинник з атомним хронометром.