Дивовижни пригоди капитана мижзоряного плавання Небрехи (на украинском языке)   ::   Ячейкин Юрий

А проте ще стародавнi науковi фантасти пророкували появу такоу машини.

Коли бачу, на сидiння кинуто розкiшну тигрову шкуру, в зубах тигра стримить якийсь папiрець.

Анi секунди не вагаючись, я вихопив папiрець з пащеки хижака. Це була записка, я пробiг уу очима з астрономiчною швидкiстю. Вона запала у мою пам'ять на все життя:

"ЛЮБИЙ КАПIТАНЕ: ВIТАЮ ВАС IЗ СВIТЛОГО МАЙБУТТЯ!

СЬОГОДНI УРОЧИСТЕ ВIДКРИТТЯ МЕМОРIАЛЬНОГО МУЗЕЮ НЕЗАБУТНЬОГО ЗОРЕПЛАВЦЯ, СЛАВНОГО КАПIТАНА НЕБРЕХИ; ЗАПРОШУрМО ВАС НА ВСЕНАРОДНЕ СВЯТО! МАШИНУ ЧАСУ ЗАПРОГРАМОВАНО НА ЗВОРОТНУ ПУТЬ. СIДАЙТЕ I ВИРУШАЙТЕ. ДО СКОРОт ЗУСТРIЧI!

Ваш Азимут,

директор музею капiтана Небрехи".

Що ви на це скажете? Молодець Азимутi От що таке - закiнчити школу для обдарованих дiтей!

Не вагаючись, я стрибнув у машину часу. Тiсу ж митi вона вирушила у свою чудесну подорож крiзь днi, тижнi, мiсяцi i роки.

Коли одверто сказати, сам часопробiг був не дуже цiкавий. Усе навколо потьмарилося, геть нiчого не видно - нiби машина часу занурилася в суцiльний молочний туман.

А час спливас. А майбутнс наближасться. Ну, щоб не гаяти цiннi хвилини, я почав складати вiтальну промову.

Я уявляв собi цю хвилюючу зустрiч. Святковий натовп, портрети i червонi транспаранти, духовий оркестр, традицiйнi стрiчка i ножицi, висока трибуна, об'сктиви телекамер... Хоч як я звик до врочистих зустрiчей, але вони мене завжди хвилюють...

I раптом спостерiг, що в мене почали пропадати речi. Перша розтанула з димом моя люлька.