Дивовижни пригоди капитана мижзоряного плавання Небрехи (на украинском языке) :: Ячейкин Юрий
Страница:
65 из 129
Атож, ще хвилина, i я перехилив би свiй магiчний келих. Оце тiльки чекав, коли прохолоне елiксир...
Магiстр сунув келих менi пiд нiс. Рiдина була на диво смердюча.
- О, це був нелегкий шлях до перемоги! - невгавав маг. Вiн довiрливо викладав усi своу тасмницi: - Спочатку я й гадки не мав про елiксир, бо намагався знайти рецептуру фiлософського каменя.
- Для чого? - запитав я, аби щось сказати.
Вiн вирячився на мене, нiби я бовкнув найбiльшу у свiтi дурницю. Та обмежився лише зневажливим поглядом, але пояснити пояснив:
- Ясно для чого: щоб заволодiти усiм свiтом.
У нього це звучало так природно, нiби вiн збирався пiти у лавку по хлiб.
- Еге ж, я б тодi купив на золото всiх мирських володарiв i князiв церкви... Та, одверто кажучи, справа посувалася кепсько. У мене вже борода вiдросла до пояса, а я не зрушив навiть з мертвоу точки! Отут i постало питання про елiксир.
- Чому? - не второпав одразу я.
Моу запитання почали його дратувати.
- "Чому", "чому"? - пробурчав Кiмiхла. - Ясно чому: щоб помолодшати. Адже це - елiксир молодостi. Якби я помолодшав, я мiг би розпочати дослiди знову. Я ж не вiдмовився вiд величного намiру запанувати над усiм свiтом вiд берега до берега! Аж тут на мене чигала нова халепа. У мене не було й шеляга на експерименти.
|< Пред. 63 64 65 66 67 След. >|