Гарри Поттер i философський каминь :: Ролінґ Джоан К.
Страница:
239 из 294
Час від часу місячне проміння, що пробивалося крізь гілля, вихоплювало з пітьми плями сріблясто-голубої крові на опалому листі.
Гаррі бачив, що Геґрід вельми стурбований.
— А вовкулака може вбити єдинорога? — поцікавився Гаррі.
— Нє, він заповільний, — відповів Геґрід. — Не так легко зловити єдинорогів, бо то є могутні чарівні істоти. Я ще ніколи досі не чув, аби хтось поранив єдинорога.
Вони проминули зарослий мохом пеньок. Гаррі чув, як дзюркоче вода — отже, десь поблизу мав бути струмочок. То тут, то там на звивистій стежині видніли плями єдинорогової крові.
— Всьо файно, Герміоно? — прошепотів Геґрід. — Не журиси, він не міг далеко відійти з такими ранами, ми зможемо… ХОВАЙТЕСЯ ЗА ДЕРЕВО!
Геґрід схопив Гаррі з Герміоною зі стежки й поставив їх за стовбур розлогого дуба. Дістав стрілу, напнув арбалет і підняв його, наготувавшися стріляти. Усі троє прислухалися. Щось там повзло в опалому листі, немов хтось волочив по землі плаща. Геґрід прискіпливо вдивлявся на стежину, але через кілька секунд шелестіння стихло.
— Я так і знав! — пробурмотів він. — Тут є щось таке, чого б не мало бути.
— Вовкулака? — запитав Гаррі.
— Нє, ані вовкулака, ані єдиноріг, — похмуро відповів Геґрід. — Ну-ну… ходіт за мною, але вважєйте.
Пішли повільніше, напружено вслухаючись у кожен звук. Несподівано на галявині попереду щось ворухнулося.
— Хто там? — гукнув Геґрід.
|< Пред. 237 238 239 240 241 След. >|