Гарри Поттер i философський каминь   ::   Ролінґ Джоан К.

Варто заграти йому якусь музичку, і він відразу си засинає…

Геґрід раптом перелякано завмер.

— Я си не мав того вам казати! — вигукнув він. — Забудьте про це! Гей, куди ви побігли?

Гаррі, Рон і Герміона не вимовили ні слова, аж поки опинилися у вестибюлі, який після ясного дня надворі видавався надто холодним і похмурим.

— Треба йти до Дамблдора, — сказав Гаррі. — Геґрід розповів тому чужинцеві, як пройти повз Флафі, а під плащем міг бути чи Снейп, чи Волдеморт. Напоївши Геґріда, він запросто все вивідав. Сподіваюся, Дамблдор нам повірить. Нас може підтримати Фіренце, якщо його не зупинить Бейн.

Де кабінет Дамблдора?

Діти озирнулися, ніби сподівалися побачити дороговказ, який скерує їх у потрібному напрямі. Адже ніхто їм досі не казав, де перебуває Дамблдор, і вони не знали нікого, хто б ходив до нього з якимось дорученням.

— Нам треба… — почав Гаррі, але раптом у залі пролунав голос:

— Що ви тут робите?!

То була професорка Макґонеґел із величезним стосом книжок.

— Нам треба бачити професора Дамблдора, — аж занадто сміливо відповіла Герміона.

— Бачити професора Дамблдора? — перепитала професорка Макґонеґел, немовби це було щось дуже підозріле. — Навіщо?

Гаррі ковтнув слину… І що тепер?

— Це таємниця, — вимовив він, відразу пошкодувавши про це, бо ніздрі професорки Макґонеґел гнівно роздулися.

— Професор Дамблдор пішов звідси хвилин десять тому, — холодно повідомила вона.