Гарри Поттер i философський каминь :: Ролінґ Джоан К.
Страница:
91 из 294
Аж тут, на превелику його втіху, з відчинених дверей вагона долинувголос:
— Фред! Джордж! Де ви там?
— Мамо, ми тут!
Глянувши востаннє на Гаррі, близнюки вийшли з вагона. Гаррі сів біля вікна і міг нишком стежити за рудоволосою родиною на платформі й чути їхню розмову. Мати щойно витягла носову хустинку.
— Рон, у тебе щось на носі.
Найменший хлопчик випручувався, але вона міцно його вхопила й стала витирати кінчик носа.
— Мамо, пусти! — пручався він.
— Ой-йо-йой, нас нецемний Лонцик має сось на носику? — глузливо перекривив малого один з близнюків.
— Заткнися! — розгнівався Рон.
— А де Персі? — запитала мама.
— Вже йде.
З'явився найстарший хлопець. Він уже встиг перебратися в чорну гоґвортську мантію, і на грудях у нього Гаррі помітив блискучий срібний значок із літерою "С".
— Мамо, я ненадовго, — сказав хлопець. — Я в голові поїзда, там є два купе для старост…
— О, то ти вже староста, Персі? — здивовано запитав один із близнюків. — Чого ж ти нам нічого не сказав? Ми навіть не здогадувались.
— Стривай, здається, він щось казав, — встряв інший близнюк. — Одного разу…
— Або й двічі…
— Одну хвилину…
— Цілісіньке літо…
— Замовкніть! — урвав їх староста Персі.
— А як це ти отримав нову мантію? — знову причепився один із близнюків.
— Бо він — староста, — сказала мати з любов'ю. — Гаразд, любий, добре вчися, а як приїдеш, пришли сову.
Вона поцілувала Персі в щоку, і він пішов.
|< Пред. 89 90 91 92 93 След. >|