Гарри Поттер i философський каминь :: Ролінґ Джоан К.
Страница:
92 из 294
Тоді повернулася до близнюків:
— А ви обидва… дивіться мені, поводьтеся цього року чемно. Якщо я отримаю ще одну сову з повідомленням, що ви… висадили в повітря туалет або…
— Висадили туалет? Та ми до нього й близько не підходимо!
— Але ідея чудова. Дякуємо, мамо.
— Нема чого реготати. І пильнуйте Рона.
— Нема плоблем, ми пло Лонцика подбаємо.
— Заткнися! — повторив Рон. Він був майже такий самий заввишки, як близнюки, а його ніс іще й досі пашів від маминої хустинки.
— Гей, мамо, знаєш що? Вгадай, кого ми зустріли в поїзді?
Гаррі відсахнувся від вікна, аби ніхто не побачив, що він дивиться.
— Пам'ятаєш того чорнявого хлопця на вокзалі біля нас? Знаєш, хто то?
— Хто?
— Гаррі Поттер!
Гаррі почув голос маленької дівчинки.
— Ой, мамо, можна я піду подивлюся на нього в поїзді! Мамусю, будь ласка!..
— Ти вже його бачила, Джіні, а він, бідолаха, не в зоопарку, щоб задивлятися на нього. Фред, це правда? Як ти впізнав?
— Запитав його. Побачив шрам. Він і справді мов блискавка.
— Бідолашка! Не дивно, що він був сам… А я ще дивувалася. Він так чемно запитав, як пройти до платформи.
— То нічого, а от цікаво, чи пам'ятає він, яким був Відомо-Хто?
Мати зненацька посуворішала.
— Фред, я забороняю питати його про це. Навіть не думай. Не треба нагадувати йому про це першого ж дня у школі.
— Добре, не панікуй. Залунав свисток.
— Біжіть! — гукнула мати, і всі троє хлопців заскочили в поїзд.
|< Пред. 90 91 92 93 94 След. >|