Мий прадидусь, герои i я (на украинском языке)   ::   Крюс Джеймс

Не промовивши бiльше й слова, вiн пiдняв Блаже, посадив його на свого коня й спитав:

-- Ти можеш триматися однiєю рукою?

Блаже кивнув головою.

Тодi Раде гукнув жiнок, що неподалiк вiд них розмовляли з сусiдками, й сказав їм:

-- Гайда! Наглядайте за хлопцем. Йому потрiбен лiкар.

I перше нiж вони встигли щось запитати, Раде взяв огиря за поводи й повiв геть iз лугу. Кожен, хто забарився тут, стояв тепер i зачудовано дивився на невидану картину: найстарший у родинi, цей гордий велетень-воїн Раде, вiв за поводи свого коня, а в сiдлi сидiв його син, хлоп'як, у якого ще й пух пiд носом не висипався.

Один iз Джурановичiв, що мав себе за великого дотепника, гукнув:

-- По-твоєму, коли мир, то вовк має доглядати овечат?

-- Це овеча заплатило за ваш мир своєю кров'ю, -- мимохiдь кинув йому у вiдповiдь Раде. -- Анджин син пiдстрелив його, а вiн i не ойкнув, аби тiльки ти мав оцей свiй плюгавий мир, Джурановичу!

Аж тепер, довiдавшись, що сталося, жiнки заголосили. А чоловiки, якi тим часом зiбралися довкола, з подивом i захопленням дивилися на хлопця в сiдлi. I коли старий бездiтний пастух стягнув з голови шапку, решта чоловiкiв зробили так само.

Коли оповiдка скiнчилася i шпалера в прадiдусевих руках скрутилася в сувiй, я вiдчув, що й сам би скинув перед цим хлопцем шапку, якби зараз мав її на головi.