Мий прадидусь, герои i я (на украинском языке) :: Крюс Джеймс
Страница:
198 из 199
I ти будь таким.
*Твiй Старий Хлопчак.*
Не пам'ятаю вже, що я зробив, прочитавши цього вiрша. Знаю тiльки, що менi на мить здалося, нiби серце моє перестало битись i я не поворухну анi рукою, анi ногою.
"Виходить, вiн дуже добре знає, що скоро надiйде його остання година, -- подумав я. -- Вiн лише вдає передо мною дужака. А насправдi..."
I враз менi уявилося, що там, нагорi, у крiслi на колесах, мiй прадiдусь спить останнiм, вiчним сном, з якого не прокидаються.
Як стiй, iз клаптиком картону в руцi, я кинувся сходами на горище, задиханий, рвонув дверi до пiвденної кiмнатки. Там ще горiло свiтло.
Прадiдусь дивився на мене, широко розплющивши очi. Вiн злякався, -- мабуть, мого переляканого вигляду.
Але, побачивши в мене в руцi знайомий йому клаптик картону, вiн заусмiхався.
-- Герої, Хлопчачок, -- промовив вiн, -- привчають себе жити з думкою про смерть. Але, по сутi, всiм нам треба до цього привчатись.
Та й ми ж iз тобою, -- не прикидаймося, Хлопчачок, -- жили цей тиждень з думкою про смерть. Проте я куди жилавiший, нiж здається лiкаревi.
Отой незвичайний усмiх все не сходив iз прадiдусевого обличчя -сказати б, знайшов собi тут притулок.
-- Як добре зважити, -- провадив старий, -- то я житиму довгенько ще й пiсля своєї смертi. Не конче в оцих-от штанях, вовняних шкарпетках i оцих-о чорних черевиках. А як образ. У твоїй душi. А ще -- в книжках.
-- У яких книжках, прадiдусю? -- здивовано спитав я.
-- У твоїх, Хлопчачок.
Усмiх його все ширшав.
|< Пред. 195 196 197 198 199 След. >|