Мий прадидусь, герои i я (на украинском языке)   ::   Крюс Джеймс

(А ми ж добре знали, що вона й сама залюбки пiдслуховує пiд дверима.)

Вона заозиралася довкола, мов чогось шукала, -- чи не списаного вiршами паперу? -- й запитала:

-- А де ж той вiрш? Прочитайте його менi.

Я вже хотiв був сказати: "Авжеж! З радiстю!" -- та раптом згадав, що написав того вiрша на обкладинцi "Моряцького щорiчника" i їй нiзащо не можна його показувати: вона негайно повiдомить про це горiшню бабусю.

I прадiдусь, певно, думав, про те ж таки. Бо вiн квапливо сказав:

-- Вiрш про Генрi дужче пасує горiшнiй бабусi, а не тобi, Анно. Ти якась витонченiша, i тобi треба прочитати вiршi делiкатнiшi -скажiмо, про мишку, яка у вiчi котовi заявила, що вона про нього думає.

-- Цього ж вiрша i я не знаю! -- вигукнув я.

-- Так, Хлопчачок. Отож я вам i розкажу його обом. Слухайте! -Старий заплющив очi, трiшечки подумав i почав розказувати напам'ять:

Балада про мишку,

що прогнала кота

Сiреньку мишку -- лихо!

Спiймав котисько вмить,

I ось маленька тихо

Перед котом сидить.

Не писне, не пiдскочить,

Не кинеться бiгом, -

Сидить, уп'явши очi,

В мучителя свого.

Гукає кiт: -- Ну, мишкам

Годиться танцювать.

Завдай роботу нiжкам,

Нехай подрiботять!

I враз на мишенятко

Напав великий гнiв, -

У нього, кришенятка,

Аж нiс почервонiв.