Тим Талер, або Проданий смих (на украинском языке)   ::   Крюс Джеймс

Мачуха спершу була оголосила, що всi вигранi грошi належать Тiмовi й що вона тiльки порядкує ними як опiкунка, але дуже скоро почала казати "наш виграш", "нашi грошi", "наш рахунок". А Тiмовi завжди давала тiльки трохи кишенькових грошей. I все ж навiть iз тих грошей хлопець зумiв наскладати на мармуровий надгробок батьковi. Обмiнявши дрiбнi грошi на паперовi, вiн ховав їх у великому годиннику, що стояв у вiтальнi: Тiм випадково вiдкрив, що футляр годинника має подвiйне дно й верхню дощечку можна пiднiмати.

Несподiване багатство зовсiм закрутило мачусi голову. Дуже скоро весь завулок зненавидiв її. Своїй давнiй приятельцi-сусiдцi мачуха сказала просто в вiчi, що соромиться показуватись iз нею на вулицi ти, мовляв, не по модi вбрана. (До того, щоб купити та подарувати бiднiшiй приятельцi сукню, мачуха, видно, не додумалась.) Печиво панi Бебер вона стала привселюдно гудити й почала купувати куди дорожчi ласощi в центрi мiста. (А що панi Бебер, бувало, давала їй цiлi гори печива наборг, вона, видно, зовсiм забула.)

Ервiн, що йому мати потихеньку тицяла бiльше кишенькових грошей, нiж Тiмовi, став корчити з себе панича. Вiн носив черевики на грубезнiй пiдошвi, довгi штани, строкатi краватки, почав нишком курити й удавав знавця породистих коней.

I лише Тiм потай проклинав усе те багатство. Вiн часто годинами блукав по всьому мiсту, сподiваючись зустрiти де-небудь пана Троча, бо мав надiю, що картатий пан вiддасть йому його смiх, коли вiн зречеться свого багатства. Але Троч не показувався.

А проте картатий пан не спускав хлопця з очей.