Останний дюйм (Останний дюйм - 1) (на украинском языке)   ::   Олдридж Джеймс

- Тепер тягни мене до лiтака, - ледве чутно промовив Бен. - Ти тягни, а я буду вiдштовхуватись п'ятами. На поштовхи не звертай уваги, головне швидше дiстатись туди.

- Як же ти зможеш вести лiтак? - запитав його зверху Девi.

Бен заплющив очi, вiн хотiв уявити собi, що переживає зараз син. "Хлопчик не повинен знати, що машину доведеться вести йому, - думав вiн. Якщо сказати, це перелякає його на смерть".

- Цей маленький "Остер" лiтає сам, - вiдповiв Бен. - Треба тiльки покласти його на курс, а це не важко.

- Але ж ти не можеш поворушити рукою. I очей зовсiм не розплющуєш.

- А ти про це не думай. Я можу лiтати наослiп, а правити колiньми. Давай тягни.

Вiн подивився на небо i помiтив, що вже пiзно i здiймається вiтер; це допоможе лiтаку злетiти, якщо, звичайно, вони зумiють вирулити проти вiтру. Але вiтер буде зустрiчний до самого Каїра, а пального обмаль. Бен надiявся всiм серцем, що не подме хамсин - ослiплюючий вiтер пустелi. Вiн мав бути обачнiшим - запастись прогнозом погоди на тривалий час. Ось що буває, коли стаєш повiтряним вiзником. Або ти надто обережний, або дiєш навмання. Цього разу - що траплялося з ним не часто - Бен був необережним вiд початку до самого кiнця.

* * *

Довго вибиралися вони по схилу - Девi тягнув, а Бен вiдштовхувався п'ятами, на мить втрачаючи свiдомiсть i знову вертаючись до тями. Двiчi вiн зривався вниз, але нарештi вони дiсталися до машини. Бену пощастило навiть сiсти, притулившись спиною до хвостової частини лiтака, i оглянутись.