JК
Останний дюйм (Останний дюйм - 1) (на украинском языке) :: Олдридж Джеймс
Страница: 22 из 35Та сидiти було справжнiм пеклом, i зомлiвав вiн усе частiше. Його тiло, здавалося, роздирали тепер на дибi.
- Як справи? - запитав вiн хлопця; той задихався, знесилений вiд напруження. - Ти, видно, зовсiм змучився.
- Нi! - крикнув Девi сердито. - Я не втомився!
Його тон здивував Бена: батько нiколи ще не чув у голосi хлопця нi протесту, нi тим бiльше лютi. Виявляється, обличчя його сина могло приховувати цi почуття. Невже можна роками жити з сином i не розглядiти його обличчя? Але зараз вiн не мiг дозволити собi роздумувати про це. Вiн усе добре усвiдомлював, але дух захоплювало вiд нападiв болю. Шок минав. Правда, Бен дуже ослаб, вiдчував, як а його лiвої руки сочиться кров, i не мiг поворухнути нi рукою, нi ногою, нi навiть пальцем (якщо в нього ще лишилися пальцi). Девi самому доведеться пiдняти лiтак у повiтря, вести його i посадити на землю.
- Тепер, - сказав Бен, ледве ворушачи в ротi пересохлим язиком, - треба навалити камiння бiля дверцят лiтака. - Передихнувши, вiн казав далi: - Якщо навалити високо, ти зможеш втягнути мене до кабiни. Вiзьми камiння з-пiд колiс.
Девi зразу взявся до роботи: вiн почав складати уламки коралiв бiля лiвих дверцят - з того боку, де сидить пiлот.
- Не там складай, - обережно промовив Бен. - Бiля правих дверцят. Якщо я полiзу з цього боку, менi заважатиме рульове управлiння.
Хлопчик пiдозрiливе глянув на батька, але тут же з великим завзяттям узявся знову за камiння. Коли Девi пробував пiдiймати надто важкi брили, Бен казав йому, щоб вiн не напружувався.
- Як справи? - запитав вiн хлопця; той задихався, знесилений вiд напруження. - Ти, видно, зовсiм змучився.
- Нi! - крикнув Девi сердито. - Я не втомився!
Його тон здивував Бена: батько нiколи ще не чув у голосi хлопця нi протесту, нi тим бiльше лютi. Виявляється, обличчя його сина могло приховувати цi почуття. Невже можна роками жити з сином i не розглядiти його обличчя? Але зараз вiн не мiг дозволити собi роздумувати про це. Вiн усе добре усвiдомлював, але дух захоплювало вiд нападiв болю. Шок минав. Правда, Бен дуже ослаб, вiдчував, як а його лiвої руки сочиться кров, i не мiг поворухнути нi рукою, нi ногою, нi навiть пальцем (якщо в нього ще лишилися пальцi). Девi самому доведеться пiдняти лiтак у повiтря, вести його i посадити на землю.
- Тепер, - сказав Бен, ледве ворушачи в ротi пересохлим язиком, - треба навалити камiння бiля дверцят лiтака. - Передихнувши, вiн казав далi: - Якщо навалити високо, ти зможеш втягнути мене до кабiни. Вiзьми камiння з-пiд колiс.
Девi зразу взявся до роботи: вiн почав складати уламки коралiв бiля лiвих дверцят - з того боку, де сидить пiлот.
- Не там складай, - обережно промовив Бен. - Бiля правих дверцят. Якщо я полiзу з цього боку, менi заважатиме рульове управлiння.
Хлопчик пiдозрiливе глянув на батька, але тут же з великим завзяттям узявся знову за камiння. Коли Девi пробував пiдiймати надто важкi брили, Бен казав йому, щоб вiн не напружувався.