Останний дюйм (Останний дюйм - 1) (на украинском языке)   ::   Олдридж Джеймс

- У життi можна зробити все, що завгодно, Девi, - промовив вiн кволим голосом, - якщо не надiрвешся. Не надривайся.

Вiн не пам'ятав, що ранiше давав синовi такi поради.

- Так, але ж скоро вже смеркне, - сказав Девi, коли скiнчив роботу.

- Смеркне? - розплющив очi Бен. Було незрозумiле, чи то вiн задрiмав, чи знову знепритомнiв. - Це не присмерк. Це вiє хамсин.

- Ми не можемо летiти, - сказав хлопчик. - Ти не зумiєш вести лiтак. Краще й не пробувати.

- Е, - заперечив Бен з тiєю навмисною лагiднiстю, вiд якої йому ставало ще сумнiше, - вiтер сам донесе нас додому!

Вiтер мiг вiднести їх куди завгодно, тiльки не додому; а коли вiн подме надто сильно, вони не побачать пiд собою нi посадочних знакiв, нi аеродромiв - нiчого.

- Рушаймо, - знову сказав вiн хлопчиковi, i той з новою силою взявся тягнути його, а Бен вiдштовхувався, доки не опинився на саморобних схiдцях з коралової брили бiля дверцят. Тепер лишалося найважче, але вiдпочивати не було часу.

- Обв'яжи менi груди рушником, лiзь у лiтак i тягни, а я буду вiдштовхуватись ногами.

Ех, коли б вiн мiг рухати ногами! Видно, щось сталося у нього з хребтом; вiн тепер був майже певен, що кiнець кiнцем усе-таки помре. Головне - вижити до Каїра i показати хлопцевi, як посадити лiтак. Цього буде досить. Тiльки на це вiн надiявся, це була його найдальша мета.

I ця надiя допомогла йому забратися в лiтак, вiн вповз у кабiну зiгнувшись, напiвсидячи, майже непритомний.